Нарцисом я себе не відчуваю ,
крафтую хуєм чеддера дірки .
Любов до ледь вимовних барв жива є -
це всім засвідчать дядя Федір , кіт
Матроскін , пес , мисливськи об'єктивно ,
велосипеднo змилений поштар
і пташеня , фактично ще дитина .
До раю йде дорога непроста :
все ж той , кого молочні манять ріки ,
хто з'їв , брудний піднявши , бутерброд
й не шизофренік феніксом горіти -
дзеркально свій не дасть єбати рот .
Воно у нас так , ніби виглядає :
ти жертва , я аб'юзер-психопат ,
за разом раз знекровлено бліда , як
не дам повітря ніздрями хапать .
Зізнаюся , принизливо насправді ,
подекуди ганебно навіть хай
маскуюся , мов підар на естраді -
хуй Вєрка , цей , Сердючка ловить хайп .
Та як посеред ніг твоїх пригріюсь
знесиленим промоклим кошеням ,
ти маєш те , про що всі інші мріють ,
лиш знов лизалом залоскоче ням
