Місто ароматів дорогих парфумів

1.
Я працював охоронцем в торговому центрі Глобус в самому центрі Києва. Весь Київ як суцільний торговий центр. Торговий центр, який оточений недобудованими висотками. Пафосні мажорні понторізи. Звисаюча рука з вікна дорогучого "Бентлі". Сяюче кільце на пальці. І байдужий погляд на пішоходів стоячих на червоне світло.
В Глобусі все блищить і сяє. Красиві вивіски з назвами відомих світових брендів. Модні виродки з сумками всюди. Одягнених як на підбір. Всі однакові, лише тільки різного кольору. І звичайно ж МакДональдс. МакДональдс тут. МакДональдс нагорі. МакДональдс на кожній станції метро. Скрізь. І нескінченна черга готових спустити свої кишені тільки заради жовтої букви М на коробочці з-під картоплі фрі.
Я зайшов закуліси ТЦ через службовий вхід.

2.
На сходинках мене зустрів великий жирний черв'як.
Навколо нього була калюжка слизу, тому я зрозумів що помер він зовсім недавно. Я переступив через усохшого і пішов далі.
Роздягальня охоронців нагадувала роздягальню аматорської футбольної команди богом забутого села. Старий іржавий шкафчік для одягу зі зломаною дверцею. З холодильника смерділо протухлими нутрощами кишечника мертвої свині. Не інакше. Тарганами сьогодні нікого не здивувати і я вас не здивую. Повна антисанітарія. У приміщенні по сусідству мешкали співробітники клінінгової служби. В їх кімнату ми ходили розігрівати їжу в мікрохвильовці. На столі брудний посуд, крихти і залишки їжі. Невже я заслуговував працювати в таких умовах? У кімнаті відпочинку охоронців на стіні висів старий обігрівач. Робочий, але в дуже жалюгідному стані. Якби в цьому ТЦ хоч раз проводилася перевірка пожежної безпеки та вони побачили цей обігрівач, вони б точно ох * їли. Це точно не норма. Але всім пох * й.

3.
Я чув що власник цього ТЦ якийсь індус.
Таке враження, що завдання охоронців полягала не в тому, аби стежити за порядком на об'єкті, а передавати один одному по рації про пересування важливих персон. Таких як адміністратор, начальник охорони, начальник безпеки, ще якийсь чорт, ще якийсь адміністратор, міністр, дідько, оборони, генерал військово-повітряних сил і цей, що б його, індус-власник. Кожен мав своє позначення. Наприклад: "четвірка", "десятка", ще щось і "особлива увага". І ми як дебіли, повинні передавати один одному коли побачили когось з вище названих. Повна маячня. Я ніколи нічого нікому не передавав, так як вважав це безглуздим маренням божевільного.
Я стояв на вході і спостерігав за безмірною кількістю людей, які то заходили, то виходили з Глобуса. Кожна третя людина питала у мене, де тут знаходиться той чи інший магазин. Немов, я путівник. Немов, якщо я охоронець, то повинен знати тут все. Це був дурдом. Одного разу я побачив чоловіка схожого на індуса-власника. Він був стильно одягнений, волосся коротке, злегка сиве, окуляри підтверджують його інтелігентність.

4.
За ним на побігеньках його особистий охоронець.
Власник йде такий, поважно розглядає все навколо, немов він нечувана шишка. Легенда. Руки тримає за спиною. Кинув на мене погляд. Думав, що я обісрусь від страху. Я кинув на нього байдужий погляд. Мені хотілося взяти його за руку і показати те гетто, що за дверима службового входу. Показати йому труп хробака, кімнату охоронців і кімнату прибиральників, і запитати у нього чи подобаються йому такі умови? Він зараз походить тут навколо годинку, сяде в свій мерседес з особистим водієм, той що особистий охоронець і поїде до себе в свої шикарні апартаменти. А я піду на обід в кімнату охоронців. Відкрию замаслену грязнючу мікрохвильовку в кімнаті прибиральників і кину туди довбаний пиріжок з горохом куплений за 12 гривень в підземці біля метро. У суботу ввечері я чергував на фуд-корті. Намічався неймовірний двіж. Жорстке м'ясне місиво в основному з молоді.
І ось працівники однієї з кав'ярень звернулися зі скаргою про стадо невгамовних малоліток, що допивають пиво з чужих склянок і бешкетують. Я негайно підійшов до них.

5.
І правда побачив стадо розфарбованих у всі кольори веселки людей, віком від 13 до 15 років. Емо, готи, панки, рокери і лесбіянки. Вони сиділи на столах. Цілувалися, голосно сміялися і кричали на весь Глобус. Я пару раз пройшовся біля них з поглядом дуже суворого охоронця. Підходив і просив поводитися тихіше. Робив вигляд що передаю щось по рації. Загалом, робив все що міг, щоб вони припинили свої діяння порушуючі громадський порядок. Але їм було взагалі на мене насрати. До мене підійшла прибиральниця і висловилася про те, що вона думає про цю компанію і сучасну молодь взагалі. Я слухав її і відчував себе якимось дідуганом. Я ж зовсім недавно був в майже в такій же компанії друзів, теж пив і творив всяку х * йню. А тепер я стояв там і думав які ж вони відморозки.
По рації передали, що я повинен був їх прогнати. Я стояв і дивився на парочку підлітків, яка цілувалась сидячи один на одному і гадки не мав, яким чином можна було їх прогнати! Не через те, що вони дуже мило цілувалися, а через те, що вони взагалі не звертали на мене уваги.
Я попросив підкріплення.

6.
Через п'ять хвилин підійшов більш досвідчений охоронець. Він щось невиразно гаркнув, що б вони звалили звідти і вони тут же без питань підстрибнули зі стільців і через п'ять хвилин звільнили місця.
22:00. Глобус закривається. За десять хвилин до закриття мені потрібно підходити до кожного кому не доходить, що ТЦ закривається о 22:00 і говорити що б вони швидше дожирали свою хавку, збирали свої монатки і провалювали до чортової матері. Я підійшов до компанії молодих людей, моїх ровесників якщо не молодше. Попередив їх, що ТЦ закривається. Як тут один з чуваків, той що зі світлим хаєром на голові, подивився на мене і глузливо сказав: "Та яке закриваємося? Почекай, зараз я начальнику подзвоню". Мені не дуже сподобався його тон. Це було щось на кшталт: "Хто ти такий, що б мені вказувати?". Я розвернувся і пішов геть. Ось уже я зробив кілька кіл. Підходив до одних і тих же людей. 22:08. Виродки і не збиралися йти. Відчував себе ніяково. Ситуація вийшла з під контролю.

7.
Мене ніхто не слухав. Всі тупо ігнорили, немов я пусте місце.
Може добряча встряска дубиною по колінах і допомогла б зрушити справу з місця. Тоді б вони явно швидше заворушилися. Але, на жаль, такого ми не практикували.
Одні хами. І мажори. Яким закон не писаний. Які творять що їм заманеться.
Це все квіточки порівняно з зоопарком і зграї неосвічених макак, що стрибають по ескалаторах як по ліанах в Глобусі 2. Там панував повний хаос. Справжня анархія.
Туди спеціально не відправляти досвідчених охоронців, тому що вони не хотіли брати участь в тому кіпіші. А відправляють туди таких як я рекрутів. Молодих бійців на зразок мене. Щовечора в Глобус 2 приходить одна і та ж компанія посидіти в кафешці. Але ні, вони не приходять туди тихомирно посидіти за столиками мило розмовляючи про майбутні культурні події міста попиваючи чайок.
Їх спокійно можна посадити в клітини, як мавп в зоопарку і показувати людям. Тому що це не люди. Це справжнісінькі макаки. І ми, охоронці, нічого не могли з ними вдіяти.

8.
Нам скаржилися на них. Але все що ми могли зробити - це просто просити їх, благати поводитися тихіше.
А в метро я дістав телефон і не знав що натиснути, щоб заховати свої очі. А взагалі винахід геніальний. Людина побачила на землі дві гілки, які лежали хрест на хрест. З кінця однієї гілки повзла мураха. Вона змогла перебратися на іншу гілку зробивши пересадку на тому місці, де гілки стикаються. Таким чином мураха могла потрапити в будь-яку з чотирьох сторін гілок за допомогою пересадки по середині. Ось так і було придумано метро.
А вона вийшла з магазину CHANEL в хутряній безрукавці і сіла в червоний Міні Купер. А я стояв курив "Київ" червоний і пив капучіно з Арома Кави куплений на останні гроші. Автомобілі є тільки у бізнесменів і спортсменів, і їх дружин. Ну чому вся ця товпа модної молоді на Хрещатику не впізнають мене? Чому вони не фоткаются зі мною і не беруть автограф?

9.
Може тому що "Не пощастило" як відмазка того, що ти намагаєшся не на всю силу. Дієш нема на межі своїх можливостей.
Ти буквально нічого не зробив і кажеш, що тобі просто не пощастило.
Син продавщиці на ринку. Який погано вчився в школі і намагався сидіти на самій останній парті сам. Відчуваючи себе комфортно поза зоною уваги. Який на зло всім, наперекір долі, якогось біса був хорошим футболістом на районі. Я не повинен був ним бути. Тепер я змушений мотатися по заробітках. Тому що риба, тому що треба. Але, який з мене роботяга? Я ж ледачий як осел. А тепер збірна страждає від нестачі нападника по типу Манджукіча.
І тепер лише дві печеньки - мій сніданок і обід. Тому що всі гроші, які прислала мама, витратив на каву і сигарети.
Все що я хочу, це щоб гроші падали з неба. А коли вони будуть падати з неба, я захочу чогось більшого ніж просто гроші. Я завжди буду хотіти чогось більшого, тому що я людина.
Але, поки що вони падати не збираються.

10.
У метро побачив оголошення на рекламній дошці. Потрібні касири в АТБ. Зарплата 7200 в місяць. І тут же по сусідству інше оголошення. Доступне житло. Житловий комплекс "Якісь там квартири". 1 кв. м. всього від 8000 до 15 000 тис. грн. Скільки потрібно пахати касиру АТБ що б купити цю квартиру?
С * ка, телефон починає глючити. Напевно не витримує такого нестерпного ниття. Не читайте це. Не витрачайте свій час даремно. Це лайно. Марна трата часу. Мого і вашого.
І у мене знову закінчилися гроші. Сідає батарея і я втомився блукати вулицями.
Але, тут одинокий мужчина скандує щось в мегафон біля посольства Італії.
А я неймовірно хочу відлити, але ніде.
І порожня пляшечка Бояри валяється біля урни, навпроти якогось блискучого ресторану. І волосся немов шерсть у намоклої бродячої собаки. Тому що, в цьому місті я пес.
І кінотеатр в якому показують не моє кіно.

11.
І півтори штуки євро, які три дні лежали в конверті на моєму посту на столику в документах. А власнику від них ні холодно, ні жарко. А я розмірковував куди ж можна було з ними сховатися. Куди бігти в першу чергу. Що робити. Де залягти на дно. Але потім повернувся назад в реальність. Подивився правді в очі і зрозумів, що максимум що я міг зробити в цій ситуації, так це просто написати про це.
35% життя прожито. Одна гіркота, безглуздість і ностальгія. Ділю життя з невпевненістю в собі.
Зрозумів навіщо людям паспорт. Що б обзавестись непотрібними боргами. Ну і купувати бухло і цигарки. Ну і ще там для чогось.
Що б зупинити машину на пішохідному переході, потрібно володіти силою. Є тільки жертва і хижак. Жертва і хижак. Ну невже беззубий охоронець з дефектом мови, до того ж алкаш, мій колега по роботі?

12.
А стіни все пропонують сіль. І не зрозуміло кому на вулиці може знадобитися сіль? Мені наприклад, не потрібен фен на вулиці. Я сушу голову вдома. А ще вони пропонують мед, але тільки чомусь написано з помилками. "Мет".
Самий самотній в натовпі людей. Найбідніший серед багатих. Найбагатший серед бомжів. Самий голодний серед ситих. Боже, як же тут пахне шаурмою і чиїмись парфумами. Пахне багатством і розкішшю. У місті ароматів дорогих парфумів.

KolohoydaRoman
Опубліковано: 04 кві. 2021. 13:44
Автобіографічна розповідь, про тяжку долю охоронця в ТЦ "Глобус" в самому центрі Києва.
0 коментарів
Коментарів немає! Ви можете написати перший коментар до цієї публкації!