Чому Ти не сходиш,

Сонце в вікні?

Чом кроки не робиш

До мене навпроти?

Чом сни мої щирі,

Але до болі жорстокі?

Чому ми не плачемо вдвох,

Чому я сміюся одна?

Чому у твоїх очах вічна пітьма?

Де лід, що вогнем своїм маю топити?

Де крига, по якій не варто ходити?

Де сходинки, що до зірок ведуть кожного?

Де пташки, що пісню співають кожному?

Не прокинулись і не зівʼянуть.

Буде мить,

І вони точно повстануть.

Не прямим кутом, можливо — похилою,

Та все одно, для Тебе одного,

Віч-на-віч я завжди буду красивою.

Для пісень, які не почули,

Для доріг, якими не пройшлися,

Для квітів, які не отримала,

Для снів, яких не побачили.