Жили ми всі як звичні люди,
поки цей день би не настав,
коли життя перевернулось
і всі лишились без житла.
Поки країна стогне й плаче,
хтось сміх поширює, і наче
все це сталось ненароком,
все не їх же це вина.
але кожен в світі знає,
скільки днів війна триває,
скільки діточок загибло,
і чиїх це все рук діло!
Ми ніколи не забудем,
усі їх вчинки, що зробили
ці безсердечні та злі звірі
у нашій неньці Україні.