Три кроки до нових мрій Через поля безнадій, Ексцесів і небуття Скоро нове життя. Два кроки і дежавю, Окроплені кров'ю. Казки у вирій летять, Мамо, ще секунд п'ять. Крок - і я вже тут, Серед чужих пут. Вирвусь і зацвіту Розвіяна по вітру.
Безупинно повторюю, що відпускаю, й так тягнеться час в круговерті буденній… Все частіше краю себе і караю, сам друг і сам ворог, сам світло і темінь… За сміхом ховаю печалі і болі, за блиском в очах буревії і смерчі… Хто я у твоїй, хто ти у мої долі, скільки судилося спільних нам звершень…? Буває
Жили ми всі як звичні люди, поки цей день би не настав, коли життя перевернулось і всі лишились без житла. Поки країна стогне й плаче, хтось сміх поширює, і наче все це сталось ненароком, все не їх же це вина. але кожен в світі знає, скільки днів війна триває, скільки діточок загибло, і чиїх це все