Краще за місяць
Skiv
- Ти навіть обручку знімати не будеш? Він глянув на свою праву долоню: «Навіщо? Я дуже кохаю свою дружину» - Настільки сильно, що пішов до борделю? – Дівчина всміхнулась, та запитала з викликом. – Вона тобі що, не дає? - Ти мене засуджуєш? Я гадав, що у вашій професії це не прийнято. - Насправді
Anna_Bloodless
Їх завжди було двоє. Дві сестри. Дві долі. Одна історія. Дзвінкий дитячий сміх розливався між дерев. Вони, як завжди, гралися у саду, після обіду. Ласкаве сонце пробивалось крізь соковиті крони яблуневого саду. Зелене листя давало прохолодний затінок, в якому можна було сховатися і перепочити.
В тренді
Про що мова? Пора визнати що сучасна українська література переживає різносторонню кризу. Ситуація складається так, що перспективи для молодих талановитих авторів стають все більш стислими: ринок літератури розкиданий і неконтрольований, авторське середовище надто локалізоване. Сучасна українська
Проблеми гендерного характеру існують стільки ж часу, скільки існує саме поняття статі. Поглиблюючись у вивчення історії даних проблем, можна знайти багато прикладів з кожного покоління, ще від часів коли людство жило у печерах. Що цікаво, основи цих проблем були сформовані якраз у ті часи, шляхом
Про серіал "Твін Пікс" я вперше почув ще років чотири тому, коли ознайомлювався з різноманітною психоделічною творчістю. Саме тоді я подивився фільм "Малхолланд Драйв", який окрім нових вражень приніс мені ще й нотку ностальгії за улюбленою грою "GTA San Andreas", яку
Останні публікації
Їх завжди було двоє. Дві сестри. Дві долі. Одна історія. Дзвінкий дитячий сміх розливався між дерев. Вони, як завжди, гралися у саду, після обіду. Ласкаве сонце пробивалось крізь соковиті крони яблуневого саду. Зелене листя давало прохолодний затінок, в якому можна було сховатися і перепочити.
- Ти навіть обручку знімати не будеш? Він глянув на свою праву долоню: «Навіщо? Я дуже кохаю свою дружину» - Настільки сильно, що пішов до борделю? – Дівчина всміхнулась, та запитала з викликом. – Вона тобі що, не дає? - Ти мене засуджуєш? Я гадав, що у вашій професії це не прийнято. - Насправді
Життя здавалося безглуздим: він уже третій рік працював на роботі, яку ненавидів, його зарплатня була величезним плювком в обличчя системі вищої освіти країни, ніяких перспектив не було, всі юнацькі амбіції розлетілися вщент і вісім місяців тому від нього до іншого пішла дівчина. Приїхавши на
Прозові твори
Anna_Bloodless
Їх завжди було двоє. Дві сестри. Дві долі. Одна історія. Дзвінкий дитячий сміх розливався між дерев. Вони, як завжди, гралися у саду, після обіду. Ласкаве сонце пробивалось крізь соковиті крони яблуневого саду. Зелене листя давало прохолодний затінок, в якому можна було сховатися і перепочити.
Skiv
- Ти навіть обручку знімати не будеш? Він глянув на свою праву долоню: «Навіщо? Я дуже кохаю свою дружину» - Настільки сильно, що пішов до борделю? – Дівчина всміхнулась, та запитала з викликом. – Вона тобі що, не дає? - Ти мене засуджуєш? Я гадав, що у вашій професії це не прийнято. - Насправді
Skiv
Життя здавалося безглуздим: він уже третій рік працював на роботі, яку ненавидів, його зарплатня була величезним плювком в обличчя системі вищої освіти країни, ніяких перспектив не було, всі юнацькі амбіції розлетілися вщент і вісім місяців тому від нього до іншого пішла дівчина. Приїхавши на
Поетичні твори
vitshymin
—Добрий день, а хто Ви? —А я ...! —А що Ви тут робите? —А я ... ...! —І як у Вас успіхи? —А в мене ...? —І що робити будете? —... ...! Журналіст розвернувся й пішов працювати. Писати газети і брати інтерв'ю. Ходив по дорозі, розглядав перехожих, та все ж таки наважився до них підійти: —Добрий
vitshymin
А давай втечемо? Втечемо від усіх,від всього. Побіжимо у поле. Там так гарно,затишно й комфортно. А давай обійматися? Це так заспокоює мене. Будемо обійматися під сяйвом місяця. Який же він сьогодні гарний... Правда? А давай... а давай гуляти? гуляти, танцювати, малювати... це так чудово,
vitshymin
вранці сонечко вгору підіймається воно маленькій дівчинці усміхається. а підіймається воно біля моря — біля Азовського теплого моря. двадця́ть четвертого числа о майже рівно п'ятій ранку о хвилин тринадцять так дівчатко зустріча світанок. її сестра маленька зникла, а на ім'я вона - Карінка. батьки
Рекомендуємо
Anna_Bloodless
Запах був її єдиним поводирем від самого народження. Мортіша завжди погано бачила, не те щоб для звіра, а навіть і як для звичайної людини. Тож єдине на що вона могла впевнено опиратись – це запах. І він її жодного разу ще не підводив. На відміну від людей… Люди були егоїстичними, пахнули страхом,
Anna_Bloodless
Світло, сивими стовпами, пробивалось крізь вітражі на вікнах. Нарадча зала опустіла і здавалась такою незвичною після стількох годин розмов. Зараз тут лишився лише він і його думки.… Король Фрід сидів на своєму стільці, обперши чоло широкою долонею. В голові роїлись плани і тривога про те, що
TvoryUA
Важливо! Не дивлячись на назву, стаття справді цікава та змістовна, а що стосується нашого проекту (“ТВОРИ!”), буде лише в самому кінці і небагато. Тому матеріал рекомендується до прочитання і як незалежний від проекту. Дякуємо за увагу. Не секрет, що кожен письменник хоче заробляти своєю
Публіцистика
vinnytsia.legalaid.gov.ua
Мати Марʼяни померла в тимчасово окупованому Донецьку ще у 2021 році. Сама ж Марʼяна приїхала на Вінниччину вже після повномасштабного вторгнення, у 2022 році. І одразу взялася за оформлення документів. Стала на облік як внутрішньо переміщена особа, отримала свідоцтво про смерть матері. Після цього
Yuliia_Etimher
у книгах Олександра Апалькова «Нравы города Ка» та «Нравы города Ка спустя 10 лет» «Жаль, что у меня никогда не было ключей от города, – я бы отдал их какому-нибудь врагу… » – автор Ка наповнене каїнами, які в підтвердження біблійної легенди вбивають всі стереотипи безбарвності провінційного
jildmn
я ховаю сльози під маскою, не дивись на мене, будь ласка. черговий спектакль у нашій вітальні. нема потреби у зізнанні. і так ти знаєш. ти знаєш. знаєш все. ти чуєш тихії ридання, ти бачиш крові краплі в ванній. але вистава має продовжуватися. мій виступ йтиме до кінця. не зніму маски я з лиця. ні
Останні коментарі
Yura_Lekan
Сильно, лайк. Із задоволенням прочитаю щось ще схоже, якщо є.
vitshymin
це тепер мій улюблений вірш!)
pluchek
https://on.soundcloud.com/s8VcU