То був звичайний собі ранок. Екран ноутбука уві млі повільного світанку, тисяча відкритих вкладок, усе як завжди. Незмінний маршрут: новини – фейсбук – інстаграм. І паруюча філіжанка кави, що заварив мені він. Взагалі-то я вже давно не п’ю кави, відтоді, як… Втім, це не має значення. Зате обожнюю

Я пишу тобі, Алісо, бо я усвідомив все: Колись я думав ти хвиля, яка мене понесе, Я давав тобі якості, сюжети та імена, І без зупину думав—хто ця жінка. хто ж вона? І знаєш, раптово, мені сниться сон: Ти стоїш на березі озера, довкола блакитний фон, Ти переш своє сарі й бурмотиш щось під ніс, Я

А ти не бійся - подзвони, (Свідомість номерів не забуває!) Навіть якщо нема коли. І без причини. Чи в печалі... Ти подзвони. Не кидай смс. Голос - не букви. Він живий. З емоцій... Не зводь ти погляд до небес. Не витирай сльозу на щоці. Ти розкажи як день минув? Які є мрії? Чи...сповнений страхами?

Я купив собі класні штани. Світлі і нарядні. З моїм дистрофічним тілом важко знайти собі відповідні штани в секонді. А ці, ну прям ідеально підходять. Ясна річ, я буду носити їх коли потеплішає. А зима вже майже закінчилася. На дворі вже майже березень. Ми з мамою тільки ось сиділи і думали, як

1 Справи погані, загалом. Сім’я погрузла в нескінченних боргах. Я ніяк не можу знайти собі роботу, вірніше не хочу. Немає в цьому світі роботи, яка мені б сподобалась. Саме слово “робота” від слова “раб”, а я не хочу бути рабом. Навіть бути письменником, що є моєю мрією, я не хочу, тому що це теж

Весна гордо відкинула зелену накидку, і нарешті після довгої боротьби з холодною і суворою сестрою вона прийшла, привівши з собою тепле і ласкаве сонце. В руках вона несла, як завжди, букет з пахучих яскравих перших квітів. Посмішка ніколи не сходить з її вуст, така вже в неї — привітною до усього

И есть сегодня осознанье Что наконец то отпустила Того, кого я о любви просила Все алелуя Теперь свободна, От чувств безумных неугодных Впредь буду очень осторожна Я сердце открывать И верить в чудо Есть половинка Которая моя Которая не предаст меня Всегда плече свое подставит Которого ко мне

Не навижу себя за доброту Не навижу за горячее сердце Не навижу любовь Не навижу чувства Как доверчивы мы бываем Как хотим верить другим Судьба по своему решает И жажда использовать Всегда побеждает Не верте словам они лживы Не верте улыбкам они игра Не верте чувствам они обманут И ты останешься

Ну що та інша Я найкраща Як можно рівняти Мене із нею Вона не буде Любити так Як я душею всією Ти пом'ятаєш нас Мій дотик та поцілунки Палки обійми Мій погдяд І сердця стук Бо поряд той Про кого мрію На кого я чекала Все своє життя Я намагалась все забути І загасити почуття Але все марно і болюче Я

Про що мова? Пора визнати що сучасна українська література переживає різносторонню кризу. Ситуація складається так, що перспективи для молодих талановитих авторів стають все більш стислими: ринок літератури розкиданий і неконтрольований, авторське середовище надто локалізоване. Сучасна українська

Серед білого дня, під час обіднього перериву, П'яниця, як і всі години свого свідомого життя - бухав. Він робив це скрізь, а саме в цей особливий для людства день, дане дійство відбувалось у барі. Це був вже четвертий бар, тому що в трьох попередніх, він випив стільки, що бармени з власної ліні

Про серіал "Твін Пікс" я вперше почув ще років чотири тому, коли ознайомлювався з різноманітною психоделічною творчістю. Саме тоді я подивився фільм "Малхолланд Драйв", який окрім нових вражень приніс мені ще й нотку ностальгії за улюбленою грою "GTA San Andreas", яку я вивчив вздовж і в поперек.

З 14 квітня по 14 травня 2021 року проходить онлайн-конкурс дитячих малюнків «Країна моїх прав». До участі запрошуються діти віком до 18 років. Організатор конкурсу — Координаційний центр з надання правової допомоги. Узяти участь у конкурсі, переглянути роботи та проголосувати за найкращий малюнок

А ти не бійся - подзвони, (Свідомість номерів не забуває!) Навіть якщо нема коли. І без причини. Чи в печалі... Ти подзвони. Не кидай смс. Голос - не букви. Він живий. З емоцій... Не зводь ти погляд до небес. Не витирай сльозу на щоці. Ти розкажи як день минув? Які є мрії? Чи...сповнений страхами?

Біда усіх цих людей полягає у їхньому мовчанні. Вони мовчать коли їх принижують, коли відверто знущаються з них, коли використовують як рабів, і навіть не намагаються приховати цього. Коли інші порушують геть усі людські правила і закони по відношенню до них, вони продовжують мовчати. Мовчать