Вона не питає, чи в моді сьогодні, Чи в риму вплітається кожне ім’я. Вона розквітне у тиші холодній, І світ осяє, мов сонце, сама. Вона закохає у літери світло, у звуки, що серце, мов струни снують. В обіймах рядків нам буває так тепло, як ніби обійми ці, душу несуть. Поезія — зірка, що в темряві
Це місто мовчить у нічних кав’ярнях, де втома розлилася по гірких горнятках. Ти дивишся так, що стираються всі межі – між вчора, сьогодні й між «я» і «ти». Тримай мене ближче, допоки не зникнем. Між вулиць, що світять вогнями нічними, мов полум’я свіч, що горить до кінця.
Холоста остаточна розлука залишає вчергове в живих : б'є без промаху яблуко з лука жонглюванням вогнів ножових . Телефонна тривога фальшива : псих на обліку має стоять препаршиво у дурні пошили - всі під впливом терору хто як . Де ж інтрига абсурду театру ? Дуже дешево взятий квиток : далі
Стал теперь бомжарой И ушел в запой - Лучше уж скатиться, Чем с тобой такой Впрочем и пожалуй, Не сожгу мосты, Так что, приготовься И в бомжихи ты