Краще за місяць
_q_b_d_p_
Чим ж ти мене таким зачепила зачаклувала ? Наче пила нашинкувала . Наче кувалда чим ж ти мене таким довбанула вибила землю з під ніг ? На тиждень молюся блаженно сім днів і як навіжено б ущент не спітнів - боюсь цим вже біль не вгамує
Angelface
У нас у місті є одна місцина, яка з самого дитинства приваблювала мене. Це старий парк атракціонів. Там просто чарівно, особливо вечорами, коли вмикається ілюмінація і все іскриться і вибухає яскравими лампочками. Грає музика та чутно сміх... Я все мріяла, як я прийду туди і спробую всі атракціони
В тренді
Про що мова? Пора визнати що сучасна українська література переживає різносторонню кризу. Ситуація складається так, що перспективи для молодих талановитих авторів стають все більш стислими: ринок літератури розкиданий і неконтрольований, авторське середовище надто локалізоване. Сучасна українська
Проблеми гендерного характеру існують стільки ж часу, скільки існує саме поняття статі. Поглиблюючись у вивчення історії даних проблем, можна знайти багато прикладів з кожного покоління, ще від часів коли людство жило у печерах. Що цікаво, основи цих проблем були сформовані якраз у ті часи, шляхом
Про серіал "Твін Пікс" я вперше почув ще років чотири тому, коли ознайомлювався з різноманітною психоделічною творчістю. Саме тоді я подивився фільм "Малхолланд Драйв", який окрім нових вражень приніс мені ще й нотку ностальгії за улюбленою грою "GTA San Andreas", яку
Останні публікації
Чи минеться це колись? Може доля то така? Недотепи, простака. Лине сивим горностаєм у бездонне забуття Хто стріляє, той впаде, Спис ворожий не підніме! Трохи сенсу закладе Трупом блідим в полі сірим. Не мені судити час, Що спроможний вбити горем. Сум судомний, мов міазм Ринув у свідомість... хто
Сміюся, хоча й біль дере у грудях, От от розтане він в глухій імлі. Мільйоном крапельок на зелені трави, Однак не байдуже мені. Що всесвіт той ховає в тінях Сумних, обпалених зірок? В думках безхатька у неріднім краї. Тих сліз солоних звивистий танок.
Хотів би птахом вільним полетіть Не дивлячись униз, на гори... У мандри з всесвітом безкраїм До сонця нескінченного. Блакить... Домівка - поле золотеє, що так утримує мене! Не знав в житті іще я горя. Хоч знаю це. Брешу, обманюю себе. Мені би птицею у небо... Здається й біль колись мине...
Прозові твори
Yuliya
- Здавайся! Здавайся! Досить! Понівечиш себе! - кричали друзі. Хлопчик на боксерському ринзі, з обличчям розбитим в кров, таки відновив рівновагу. - То він хоче позбавити себе цих гігантських зубів! Уявляю собі — беззубий кролик! Те ще опудало! - реготалися в кілька голосів недруги, намагаючись
Angelface
У нас у місті є одна місцина, яка з самого дитинства приваблювала мене. Це старий парк атракціонів. Там просто чарівно, особливо вечорами, коли вмикається ілюмінація і все іскриться і вибухає яскравими лампочками. Грає музика та чутно сміх... Я все мріяла, як я прийду туди і спробую всі атракціони
Поетичні твори
zp_writer
Чи минеться це колись? Може доля то така? Недотепи, простака. Лине сивим горностаєм у бездонне забуття Хто стріляє, той впаде, Спис ворожий не підніме! Трохи сенсу закладе Трупом блідим в полі сірим. Не мені судити час, Що спроможний вбити горем. Сум судомний, мов міазм Ринув у свідомість... хто
zp_writer
Сміюся, хоча й біль дере у грудях, От от розтане він в глухій імлі. Мільйоном крапельок на зелені трави, Однак не байдуже мені. Що всесвіт той ховає в тінях Сумних, обпалених зірок? В думках безхатька у неріднім краї. Тих сліз солоних звивистий танок.
zp_writer
Хотів би птахом вільним полетіть Не дивлячись униз, на гори... У мандри з всесвітом безкраїм До сонця нескінченного. Блакить... Домівка - поле золотеє, що так утримує мене! Не знав в житті іще я горя. Хоч знаю це. Брешу, обманюю себе. Мені би птицею у небо... Здається й біль колись мине...
Рекомендуємо
Anna_Bloodless
Бути безсмертною - цікаво перші тисячоліття. Далі - стає нудно. Нестерпно нудно, до оніміння в животі. Морана зітхнула, повільно опускаючись на вершину високої колони, свого зруйнованого святилища. Темрява навколо розсіялась, наче вислизаючи з під тіла богині. Втікаючи, наче шкодливий кіт, у
Anna_Bloodless
Світло, сивими стовпами, пробивалось крізь вітражі на вікнах. Нарадча зала опустіла і здавалась такою незвичною після стількох годин розмов. Зараз тут лишився лише він і його думки.… Король Фрід сидів на своєму стільці, обперши чоло широкою долонею. В голові роїлись плани і тривога про те, що
TvoryUA
Важливо! Не дивлячись на назву, стаття справді цікава та змістовна, а що стосується нашого проекту (“ТВОРИ!”), буде лише в самому кінці і небагато. Тому матеріал рекомендується до прочитання і як незалежний від проекту. Дякуємо за увагу. Не секрет, що кожен письменник хоче заробляти своєю
Публіцистика
4546
Свині спокійно собі їли, після чого господарі їх ще й напоїли Щур у цей час, шукав собі їжі та затишної хижі Як тут, побачив він, що свиней люди годують, поять та в теплому хліві тримають, куди час від часу соломи підкидають Хвостатий вже не перший рік на світі живе, от і знав, що їх у незабаром
vinnytsia.legalaid.gov.ua
Мати Марʼяни померла в тимчасово окупованому Донецьку ще у 2021 році. Сама ж Марʼяна приїхала на Вінниччину вже після повномасштабного вторгнення, у 2022 році. І одразу взялася за оформлення документів. Стала на облік як внутрішньо переміщена особа, отримала свідоцтво про смерть матері. Після цього
jildmn
я ховаю сльози під маскою, не дивись на мене, будь ласка. черговий спектакль у нашій вітальні. нема потреби у зізнанні. і так ти знаєш. ти знаєш. знаєш все. ти чуєш тихії ридання, ти бачиш крові краплі в ванній. але вистава має продовжуватися. мій виступ йтиме до кінця. не зніму маски я з лиця. ні
Останні коментарі
Milenia
🤩🤩🤩
_q_b_d_p_
І решта розділових знаків точно саме так . Кому як звично , а мені слугує стимулом ритмічної гармонії . Так саме , як не ставити в кінці останню крапку
Nikita
Чому коми через пробіл ставите?