Я притулилася спиною до стільця, злегка потягнулася і скривилася від болю, щось тягуче пекло в районі лопаток. Що таке там може боліти !? Начебто ніде не вдарилася? Хіба що випадково здерла шкіру !! Але я б пам'ятала таке ... Гаразд ввечері гляну, а поки потрібно зосередитися на роботі. Робота сама

Сумно та хворо, Десь скраю душі, Де дно мого моря, Де риби страшні. Де не чути ні звуку, Немає вже неба, Нема там ні духу, Нічого не треба. Падаю вниз, Та болять вже коліна, Вода немов слиз, Туга чорна глина. Єдине сяйво в пітьмі, Що сидить там потвора, Палають очі її, Що горять не зі вчора. Щось

З палаючого дому між зірок, На землю, всіяну кістками, З міліонами просверлених дірок, Стрибають спалаху короткого заради, І дивляться уверх поглядом скленілим, Обгорілими руками тянуться на слід, У небі, що лишився нерозквітлим, Як хвіст комети, розсіявся і зблід, Лиш маленьку кульку від

На горищі баби Ганьки запаси їжі перетворювалися на потерть. Мішки з вермішеллю, гречкою та іншою крупою повільно старіли разом із бабкою. Вона мала десять дітей, і натовп онуків. Жодному з них спустити продукти на кухню вона не дозволяла. І навіть коли їстівність продукту зникла, бабця не

Я притулилася спиною до стільця, злегка потягнулася і скривилася від болю, щось тягуче пекло в районі лопаток. Що таке там може боліти !? Начебто ніде не вдарилася? Хіба що випадково здерла шкіру !! Але я б пам'ятала таке ... Гаразд ввечері гляну, а поки потрібно зосередитися на роботі. Робота сама

Він любив колекціонувати метеликів. Його так захоплювали їхні легкі ніжні тендітні крила і цей політ! Ах ця крихкість і витонченість! Яке диво! Як вони тремтіли в його долонях ... А як вони пили нектар з його рук! Він присвятив все своє життя цьому рідкісному заняттю, улюбленому хоббі –

З палаючого дому між зірок, На землю, всіяну кістками, З міліонами просверлених дірок, Стрибають спалаху короткого заради, І дивляться уверх поглядом скленілим, Обгорілими руками тянуться на слід, У небі, що лишився нерозквітлим, Як хвіст комети, розсіявся і зблід, Лиш маленьку кульку від

Сумно та хворо, Десь скраю душі, Де дно мого моря, Де риби страшні. Де не чути ні звуку, Немає вже неба, Нема там ні духу, Нічого не треба. Падаю вниз, Та болять вже коліна, Вода немов слиз, Туга чорна глина. Єдине сяйво в пітьмі, Що сидить там потвора, Палають очі її, Що горять не зі вчора. Щось

Девченки не верти гороскопам многострадальным Ну нет у нас принцев с конями Все кони ускакали в табор к цыганям А принцы уткнувшись в компьютер Сидят едят борщ дома у мамы Будте счастливы сами здесь и сейчас, а не в мыслях прошлых воспоминаний Делайте все что хотите и всегда только в перед бегите

Важливо! Не дивлячись на назву, стаття справді цікава та змістовна, а що стосується нашого проекту (“ТВОРИ!”), буде лише в самому кінці і небагато. Тому матеріал рекомендується до прочитання і як незалежний від проекту. Дякуємо за увагу. Не секрет, що кожен письменник хоче заробляти своєю

Щось якось не так і не те, Та мабуть то винне натхнення... Усі повертають тебе І кажуть, що то не для тебе. Та ми з вами з разу у раз Вертаємось до душі суті. Ми райдуги з кольором часу, Ми творчість у плоті, що скуті. І як би життя не збивало, Ковтаючи нас з головою. Ми знову і знов випливали,

Про що мова? Пора визнати що сучасна українська література переживає різносторонню кризу. Ситуація складається так, що перспективи для молодих талановитих авторів стають все більш стислими: ринок літератури розкиданий і неконтрольований, авторське середовище надто локалізоване. Сучасна українська

На горищі баби Ганьки запаси їжі перетворювалися на потерть. Мішки з вермішеллю, гречкою та іншою крупою повільно старіли разом із бабкою. Вона мала десять дітей, і натовп онуків. Жодному з них спустити продукти на кухню вона не дозволяла. І навіть коли їстівність продукту зникла, бабця не

Важливо! Не дивлячись на назву, стаття справді цікава та змістовна, а що стосується нашого проекту (“ТВОРИ!”), буде лише в самому кінці і небагато. Тому матеріал рекомендується до прочитання і як незалежний від проекту. Дякуємо за увагу. Не секрет, що кожен письменник хоче заробляти своєю

Щось якось не так і не те, Та мабуть то винне натхнення... Усі повертають тебе І кажуть, що то не для тебе. Та ми з вами з разу у раз Вертаємось до душі суті. Ми райдуги з кольором часу, Ми творчість у плоті, що скуті. І як би життя не збивало, Ковтаючи нас з головою. Ми знову і знов випливали,