Як я голосно кричу в своїх думках,
А на ділі я просто шепочу.
Чи то сили в мені вже нема,
Чи то страх стискає щоночі.
Як я хочу кричать на людей,
Що допускають цього божевілля.
Серед світу: добра та пісень,
Злидні хочуть набитих кишень.
І нас знов годують війною,
І нас знову годують жалем.
І наїстися зло вже не взмозі,
Тільки бруд навколо людей.
Чи то Бог - таке допустив,
Чи то люди якісь нехороші.
І я знов у думах кричу,
А насправді, я просто шепочу.
