Щось якось не так і не те, Та мабуть то винне натхнення... Усі повертають тебе І кажуть, що то не для тебе. Та ми з вами з разу у раз Вертаємось до душі суті. Ми райдуги з кольором часу, Ми творчість у плоті, що скуті. І як би життя не збивало, Ковтаючи нас з головою. Ми знову і знов випливали, Аби просто бути собою. Наша суть - Сьюзен Муз.
pomidorka
Опубліковано: 20 чер. 2021. 23:41
Чи минеться це колись? Може доля то така? Недотепи, простака. Лине сивим горностаєм у бездонне забуття Хто стріляє, той впаде, Спис ворожий не підніме! Трохи сенсу закладе Трупом блідим в полі сірим. Не мені судити час, Що спроможний вбити горем. Сум судомний, мов міазм Ринув у свідомість... хто я...
zp_writer
Опубліковано: 11 кві. 2024. 14:30
Сміюся, хоча й біль дере у грудях, От от розтане він в глухій імлі. Мільйоном крапельок на зелені трави, Однак не байдуже мені. Що всесвіт той ховає в тінях Сумних, обпалених зірок? В думках безхатька у неріднім краї. Тих сліз солоних звивистий танок.
zp_writer
Опубліковано: 09 кві. 2024. 13:50
Хотів би птахом вільним полетіть Не дивлячись униз, на гори... У мандри з всесвітом безкраїм До сонця нескінченного. Блакить... Домівка - поле золотеє, що так утримує мене! Не знав в житті іще я горя. Хоч знаю це. Брешу, обманюю себе. Мені би птицею у небо... Здається й біль колись мине...
zp_writer
Опубліковано: 09 кві. 2024. 13:36
Спогади днів нестаріючих з віком Віру в майбутнє безмежно карбують. Тісно сплітаючись квітковим слідом Руки багряною кров'ю знелюднять. Підступною посмішкой, наче дурманом Кривдой шипастою смуту несуть! Низким укліном ті славлять тирана - Лижуть підошву, язик аж снують! Хто б це не був - не пробачим ніколи! В сердці безсмертно надія лине Хоробрих синів закарбованих долей В сердцях у нащадків
zp_writer
Опубліковано: 09 кві. 2024. 13:09
Хотіла йти вперед - та все кочусь назад... Не можу знайти відповідь: " Як побороти страх?" В коханні, в роботі, в побуті - і всюди, я одна... Немає навіть подруги: така біда моя! Якісь неначе крутяться, ті люди навкруги, Та серед них, я, як не я - кочусь з життя гори. Блукаю в днях я відчаю, б'юсь об стіни ран... А хотілось жити повнісіньким, щасливим тим життям! І поки люди поруч вже
Nika
Опубліковано: 27 бер. 2024. 22:07
Чим ж ти мене таким зачепила зачаклувала ? Наче пила нашинкувала . Наче кувалда чим ж ти мене таким довбанула вибила землю з під ніг ? На тиждень молюся блаженно сім днів і як навіжено б ущент не спітнів - боюсь цим вже біль не вгамує
_q_b_d_p_
Опубліковано: 18 бер. 2024. 05:21
Рослину кріплять бджоли дощ та сонце . Усе живе тікає від звір'я . Комусь потрібні гроші як ресурси . А нам з тобою - тільки ти і я . Імперії веде робоча сила раба хазяїн підганяє йти . Для когось все - містерія щаслива . А в нас з тобою - тільки я і ти . Хто як що не казав би дійсно : воля усім нутром тікає від тюрми для когось тісно - це коли вже двоє . А в нас з тобою є лиш тільки ми . Любові
_q_b_d_p_
Опубліковано: 15 бер. 2024. 14:57
" Не бути або буть Джульєтті та Ромео ? " Одразу всі ідуть сюжети паралельно . Отелло Дездемоні : " Чи ти молилась на ніч ? " " Мій негре невгамовний ясна річ ясна річ : з Буття до Одкровення псалми перешурстіла . То не моя провина а Вільяма Шекспіра : це він своїх сюжетів ще з Біблії набрався . Там яблука - всі жерти а як валить - на баб все . І як такі мерзенні
_q_b_d_p_
Опубліковано: 14 бер. 2024. 17:59
Клянусь на Біблії - мінета не було . Я з ним не самовисувавсь на другий термін : хіба б суспільство шанс поблажкою дало ? Народ - не дурень попри висновки ретельні . Клянуся матір'ю - було все навпаки . Вона сама між ніг Пандорою безодня : кружили мозок полосатими зірки від Місіпісісіпі аж до Арізони . Рубаю матку - перевірте поліграф : кажу як є мені нема чого лякаться . Так демократів ще ніхто
_q_b_d_p_
Опубліковано: 14 бер. 2024. 00:51
Сира земля справляє мов любов останнє перше враження на трупа тепер для нього в цілім світі лиш вона - єдиний ліками бальзам : всі разом ляжем свого часу і розчинимось як гроші у банкрута а він би й небо як сулили синьо-сьоме звідти ввік не вилізав . Науки здавна винаходять випробовують безсмертя еліксири . І хай-но зовні б навіть зомбі-апокаліпсис настав : заритись далі зневажать і не зважать на
_q_b_d_p_
Опубліковано: 10 бер. 2024. 22:37
Прийди до мене - в обійми мої впийся: Немає більш надійного плеча! І дотикам моїм відраз відкрийся - Дай волю ти віддатись почуттям. Не матимемо сили зупинитись, Не буде часу в нас іти назад. І раз за разом вустами ми тулитись - Будемо, й грітись поглядом в очах. Хотілося б щоночі та щоранку, Тебе стрічати поглядом страсним. Не бачить волі й тиші до світанку, В несамовитих обіймах тонучи
Nika
Опубліковано: 10 бер. 2024. 17:22
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 19