Я разлюблю тебя лишь тогда, Когда на небе взорвутся все звёзды, Когда волною накроет все города, Чтоб заново мир был воссоздан. Я на край света пойду за мечтою. Я не смогу тебя разлюбить, Мы обязательно будем с тобою. Мы просто не может вместе не быть!

У цього світу сутінках холодних, Переплелись дві долі, дві простих душі. Які щодня блукали по ставках безводних, І зустрічі чекали, наче ніч свічі. Коли двоє очей навпроти стрілись, І руки заплелись в одну сім"ю. Вони нарешті вже на місті всілись, Вона знайшла свого, а він знайшов свою... Сльоза скотилась зі щоки- люблю! Коли вона сказала голосом тремтячим, І він сказав я світ тобі куплю! І серце

У сірих буднях я сумую за тобою… В душі мугикає мелодія сумна. Струни душі обірвані від болю, Була постійно з ним, ну а тепер одна… І на постій чекаю тої миті - Коли побачу очі ніжні ті, Які лиш бачу уві сні щоночі І бачила при зустрічі у ніжній темноті… А зараз вже не хочеться нічого, І серцю радість вже ніщо не принесе! Я просто завжди хочу буть з тобою! Бо це і є для мене геть усе!

Трудитесь! Мир не будет раем Для тех, кто хочет жить лентяем.

Тебеневистачання ? У сірих буднях я тебе незнаю, Немає поруч ні душі, ні тіла. Не знають ні початку, ані краю, Ті почуття, що здалеку летіли. І сум жорстокий душу огортає, Меланхолічний настрій кожен день. Сумую я і він сумуює знаю, І хоче бути поруч день у день. А на душі то холодно, то палко, Хоч знаю що кохає, всеодно не те. І наче все так протікає гладко, Але без нього щастя душу щастя не

Смотреть в любимые глаза И просто видеть счастье... Предвидеть муки, слезы, боль И радости й ненастье... Дюбить, надеятьса и ждать, Смотреть в глаза и утопать... Знать, что взаимностью горят И о любви лиш говорят... Знать, что взаимны нашы чуства Глаза- ето душы искуство... И в них смотря... ты видиш свет Таких как ети... больше нет...

Слава Україні!!! Якщо скаже кат проклятий- Українці свинський люд! Заспіваєм гімн крилатий, Щоб почули звідусюд! Наш народ простий, завзятий- Український славний люд! *** *** *** І якою б ми ціною, За вкраїну не стояли! Ми не вкриємось журбою! Ми ще більш братами стали! *** *** *** В час який безсилий люд, Доля теж слабка, безсила, Ми зберемсь з усих усюд! Злічим україни крила! *** *** *** Я не

Сейчас мне очень больно на душе, Тяжелый груз висит и тянет шею. Хочу быть маленькой, но взрослая уже, И все перетерплю и в жизни все сумею! Хожу я каждый день по лезвию ножа, Чего от жизни ждать уже не знаю... Не нужно мне ни камня, ни гроша, Ведь не услышу:"- Мама, подростаю!". Я не куплю кроватку с белым бантом... Не положу туда я маленькое чудо. Не будут по квартире летать фанты, Не съест

Пусть думают — я в радости купаюсь, Пускай считают жизнь мою игрой… Я падаю… И снова поднимаюсь! Цена всего известна мне одной. Хочу такого мальчика... Чтоб губы мне не красить... Чтобы любил меня такую... В кросах и на адидасе!!! Я жыву на земле уж много лет, У меня для себя запретов нет! Я себя люблю и себя уважаю И себе любимой я всё розрешаю Уже прошло, уже не больно! Болело очень, но

Погода просит лутшего И настроенья нет. А мне лишь очень хочеться, Встречать с тобой рассвет. Слезами плачут горькими, Деревья и кусты. А мне бы просто только знать, О том, что щастлив ты. И тишына глубокая, На улице царит. А моё сердце за тобой, То стонет, то кричит. А небо серое нахмурено в ответ- Не мучся глупая, ты встретиш с ним рассвет....