Молодшому сержанту
Віталію Володимировичу Волчку.
***
СОНЕТ
***
І
До Світлани
Навіщо ти на мене позирала
І дýшу — не забуду! — пронизала?!
Не треба! Годі! Нащо завдаєш
Такої мýки?! Схаменися! Б’єш
Мені у серце! А затóго — рвеш!
Як можна?! Повернись! Куди пропала?!
***
Зізнайся! Ти мене причарувала!
Ще й надто! Сон у мéне відібрала!
Не пожалієш... Ах! Ти з розуму зведеш!
У погребі — голодного! — запреш...
Не вирвуся! У пута закуєш!
Не вийду... Ні! Якби ж ти випускала...
Поема.