Схожі публікації
Тоша. події одного дня
Вечір буднього дня, ймовірно, це п’ятниця. Білий ПАЗ в смужку випльовує парубка. Той неквапливо оглядає пусту зупинку, і робить висновок: “треба покурити” тому йде до найближчого генделика, який своїм світлом, на напів-проглядній вулиці нагадує наживку для нічних метеликів.
В наливайці (адже інакше не назвеш) гомін: троє чоловіків з цигарками одразу зустріли хлопця важкими поглядами, які ймовірно, благали не заходити. Власники магазину про дизайнерів інтер’єру і простору чули лише по радіо в 91, коли говорили в принципі про що попало. Великий холодильник з тушами невідомого походження займав почесне місце в центрі, під ним, як і за всіма канонами стояли п'яти літрові бутлі, і запакована в пластик газованка.
—ти чий?
—я.. До баби Клавдії, ви не скажете як до неї пройти?
—у старої немає онуків.
—так–так. Я студент, вчуся, Ем. На етнографа, приїхав на практику..
—ото вже подуріли! Інтелігенти тепер картоплею чи колодязями займаються?
Усі присутні зайшлися реготом, лише хлопець не сміявся.
—зрештою.. ви не підкажете, куди йти?
Ліхтарі зсередини осіла мошкара, що однозначно, не сприяло і так не великій потужності. Втім це все одно дозволило знайти будинок, який був у дивовижно непоганому стані, як для одинокої бабусі.
—пані Клавдія! (ГУП ГУП ГУП) - шум від залізних воріт підняв на хвости усіх собак довкола.
—пані Клавдія!! (ГУП ГУП ГАВ ГАВ) -зацікавлені сусіди висунили носи.
—пані Клавдія!!! (ГУП ГАВ “ой лишенько, що ж то коїться?”)
Не довго стояв так, бо залізні важкі двері хвіртки зі скрипом прочинилися, а за ними стояла баба Клава. Чи спеціально вона там стояла так довго, чи цікавилася техніками ніндзя, напевно, ніхто ніколи не дізнається. Це втім, і не цікавило парубка. Уважно (наскільки це можливо у темряві) розглядаючи подвір’я, він примітив причинені двері до гаражу, у якому мерехтлива свічка дозволила розгледіти туші, підвішені на крюках під стелею. “ну все”–подумав “підвісить мене бабця. А з виду така добра. Що ж робити. Ну не рубати її, еге ж? А я, як на зло цигарки призаабув. Помру у нещасті.”
Змирившись із долею, яка невідомо чи спіткає його саме сьогодні, він зауважив контрастні до тієї ж картини деталі: під вікном, чемно росли мальви, гарні, високі. А ще, у бабці торохкотіли кури “принаймні вона мене не їстиме”- продовжив “напевно просто закатує. Хоч тіло моє поховають, як слід”
У домі баба Клава висунула свої умови:
—вже пізно, тож грядочку прополиш мені завтра -хлопець слухняно закивав.
—а зараз сідай за стіл, будемо пити чай. Студент.
Той сів. Взяв у руки чашку, і під пильним поглядом зробив ковток.
—ну, філолог. Не мовчи. Боїшся мене?
—хіба що трішки..?
—чого це раптом?! -обурилась
—дозвольте спитати, а що то за трупи у вас в гаражі?
—то свині, я в магазині купила нашому, я їх розпотрошу, і собаці їсти наготовлю.
—а..
—невже ти подумав що то людське -і перехрестилась -господи прости
—ну.. Знаєте..
Баба клава зайшлася реготом, як ті чоловіки з магазину.
—ото повезло старій, що такого молодика бог послав! ти знаєш! така приказка є: “Ніч може бути або страшною, або чарівною – усе залежить від компанії”, то з тобою хлопче, точно не страшно буде!
–Мальва є традиційним українським символом-оберігом
