Схожі публікації
Білий
Жінка чесала і смикала довге попелясте волосся, яке слухняно вкладалося у її старих, проте вправних руках. у дзеркалі сиділа молода, підтягнута та ніжна красуня.
—я страшенно переживаю!
—пані, не варто. усе приходить з досвідом, тим більше—ви така мила- її руки ніжно вкладали одне пасмо за іншим, аж доки гребінець не зачепився
—що це... мак?
—..перепрошую.
—звідки він? -та, що сиділа знітилась і намагалась сховати очі відвернувши голову
—не соромтесь мене, будь ласка -жінка ніжно повернула її назад, поглядом до свого відображення, і продовжила:
—ви виглядаєте, як справжня наречена!
—це...мій суджений. Подарував сьогодні зранку. -оплески і репет почулися з-за стін гримерки. тендітні руки швидко вклали квітку назад до волосся і закінчили зачіску.
—нехай щастить вам. Пані!
щойно дівчина вийшла з гримерки на подіум, її довгу, ошатну біло-блакитну сукню залили світлом десятки прожекторів. люд зайшовся ще дужчими оплесками. впевнено роблячи крок за кроком, з поміж народу та спалахів фотоапаратів, вибивався червоний місяць, розбігаючись у воді нерівною доріжкою. розвернувшись до нього спиною, раптовий порив вітру вирвав мак і підніс його до неба, але дівчина встигла перехопити його підстрибнувши і незграбно впавши, після цього вона швидко покинула подіум. "що це було?" -здивовано усі питали в неї. "рука сама потягнулась" —виправдовувалась. після цього сіла присоромлена та засмучена, але ніхто не приходив за нею. Глянула до дзеркала, і дивилась на криваву пляму у волоссі, яка з кожною годиною чахнула, як і сподівання. Всі минали її, як статую. Лише поважна віком гримерша сиділа поряд, мовчки
-пані, чого ви чекаєте? Їдьте собі додому
-він обіцяв приїхати!
Телефон зайшовся жахливою, старою мелодією "він помер"- сказали тихо. Квітка прагнула додолу, торкнулась холодного кахлею, і розповзлася плямою.
“Мак символізує швидкоплинну молодість, красу та цноту, пам’ять і скорботу.”
