Світло, сивими стовпами, пробивалось крізь вітражі на вікнах. Нарадча зала опустіла і здавалась такою незвичною після стількох годин розмов. Зараз тут лишився лише він і його думки.… Король Фрід сидів на своєму стільці, обперши чоло широкою долонею. В голові роїлись плани і тривога про те, що гряде. Зараз він здавався ще суворішим, ніж зазвичай: густа, але не велика цупка борода і вуса, майже

Матриця винна коли свій оргазм симулюєш . Всюди агенти ворожі живем серед них : правда якою не є - все ще людство хвилює ж зло не приспиш аби дурень його переміг . Знову повз вуха прослухай мої компліменти грюкає глюками голос піратський контент : клітку на двох оцифровано нам по три метри ти безнадійно фригідна а я імпотент . Станем чекати систему як обраний хакне чи батарейками сядемо дохлих

З нуля почати знов усе на мінус спроможна лиш любовна незамінність : не стягують серця халтуру чути презервативів сцяні каучуки . Старанням просераються в зростанні хай решта рветься як гандон останній тече у памперс підарасів хтивих імунодефіцит контрацептивів . Лесбійських втіх замінопеніс-ділдо скрізь плагіат - напевне це не діло : та за таке відрубувала кисті споконвіків честь ката ! Руки

Як не дай Бог любов маніпулює нами вершить-вирішує усе за нас самих а ми накинулись мов мавпи на банани несамовито пить аромаоксамит і раптом хімії п'янкий психоз розвіє холодний душ на свіжі голови очей - клянімось : нахуй всралось нам таке прозріння натомість сяйву біполярних днів й ночей

якби мене запитали чи я щаслива певно почули б у відповідь так раніше багато чого я хотіла а зараз… не хочу ніяк колись я мріяла розправити крила і високо літати як птах потім хотіла побачити місяць і переплести квіти кульбаб торкнутися пальцем хвилі вдихнути легкий аромат і все-таки світ красивий хоч поводить себе як маніяк він хижий лихий неприступний непередбачуваний лютий звір сказала що

Це літо було для мене абсолютно руйнівним. Я була впевнена, що віднайшла себе і, нарешті, все стало на свої місця. Але хвиля сумнівів і вигорання почали незворотній відлік. Один.. чулося відлунням у вухах. Два... Повільно темніло в очах. Три… Щось голками штирхало руку. Страх, страх, страх… Так я почала втрачати себе. Чи знаходити? Досі мені було не зрозуміло. Дні ставали коротшими, моментів для

Агонією у вогні вагіни охопленим бувать не кожен гідний : щоб дихання аж перлом перло дикому - відкриє мушлю мужньо-неабикому . Червонокнигі браконьєри-автори автограф на Чорнобиля реакторі кривавим слідом здобичі розписують . А стільки всього там могло б рости собі ! Підвищила планета градус спекою : масонів звиклих гратись з небезпекою на одного одне нервово тіпає - повітря скоро буде лиш

Знизу жабрами вітер шанс задає вітрилам заражає ревіти щастя своє не втримать просраним ненаситно . Манять Бермуд тенета в подорож кругосвітню з відкриттям континенту . Стаї акул ескортом вік від цинги без тями в ціль офіцерский кортик компас на полюс тягне . Небо здригає сонце зорі втопились звучно : хто через все пройшов це - та ще шкіра везуча . Сечу воду солону сьорбать спрага диктує серце

Табуйовано тебе йобану нациганить у долі б ліг . Від'єбу мандражуєш й обману : теж мені кобелі без бліх ! Обіцяти не стану клястися мов на білій коняці принц : може справді нахуй далась ти вся - краще гроші ніж сектор " Приз " . Гарні вуса у Якубовича всяку гру треба вміти грать : не дійшов як хід - оце боляче . Чим ті сльози повитирать ? Дивом далі літаєм райдужно : я тебе єбнув ти

Злітають ластівки у синє небо, У свій чудесний неосяжний світ, І більше щастя, явно, їм не треба, Як дивовижний цей політ. На проводах спочинуть лиш хвилину І стрімко знов пірнають в небокрай. Літають довго-довго безупинно, Гасають жваво з краю в край… Маленькі пташечки, а скільки сили, Майстерності і певності в польоті, Скільки завзяття і пориву У їх пташиній тій роботі! Онуця люба, ластівко ти

По світу гуляють мільйони щемливих оповідей про те, як собаки стають членами родини. Я ж хочу розповісти вам свою історію, в якій я стала членом сім’ї собаки. Це відбулося навесні. В той день з самого ранку все пішло не за планом. По-перше, попри невтішні прогнози погоди, в моє місто завітало весіннє сонечко після трьох тижнів набридливої мряки. По-друге, мій хлопець, у якого сьогодні був День

Всього б цього не сталося, якби Вадік вночі повертаючись з Дня народження товариша, не вирішив би закусити увесь випитий за вечір алкоголь упаковкою, на перший погляд, абсолютно невинного печива «До чаю». Як тільки останній шматочок цього підступного їдла потрапив у шлунок молодого чоловіка, кишківник сердешного почав настирно вимагати очищення. На лобі виступили краплинки поту, Вадік вольовим