Anna_Bloodless
Анна Безкровна
Anna_Bloodless
Рейтинг:+50
Переглядів:15 352 Підписників:7
Не настільки безкровна, як видаюсь на перший погляд.
Інстаграм: @_bez_krovna_
Оповідання
У серці вічності, де перетинаються життя і смерть, де час немає плину, вони - вершили людські долі. Наора - місце де все починалось і завершувалось.
Оповідання
Ерза прокинулась посеред глухої ночі. Як сполохана сиза пташка, вона відкинула ковдру, розкинувши білі крила-рукави своєї нічної сорочки. Темрява у
Оповідання
Він не любив ночі. Ніч для нього завжди віщувала щось зловіще. Щось, що вкривало тебе липким потом і пробирало до кісток, лоскочучи десь під
Оповідання
Сонце гралось у переливах гірського струмка, схованого у багряному лісі. Вода хлюпотіла і розсіювала бризками легку прохолоду між камінням, тому в
Оповідання
Бути безсмертною - цікаво перші тисячоліття. Далі - стає нудно. Нестерпно нудно, до оніміння в животі. Морана зітхнула, повільно опускаючись на
Оповідання
Вечір опускав сонце за горизонт, ніби силою притискаючи його до небокраю. А те, в свою чергу, неохоче кидало останні промені у вікна бібліотеки,
Оповідання
На вечір мороз дужчав. Темрява повільно опускалась на місто, огортаючи кожен закуток пронизливим вітром, що нишпорив у шпаринах будинків і норовив
Оповідання
Ніжний звук лютні губився у гамірному шумі лісу. Листя сухо шаруділо під ногами, заважаючи ясно чути. Ал перебирав струни свого інструменту уважно
Оповідання
Їх завжди було двоє. Дві сестри. Дві долі. Одна історія. Дзвінкий дитячий сміх розливався між дерев. Вони, як завжди, гралися у саду, після обіду.
Оповідання
Сполошена власним криком Ерза ніяк не могла вгамувати власне серцебиття. Все навколо здавалось таким нереальним, ніби досі зануреним у страшний сон.
Оповідання
Запах був її єдиним поводирем від самого народження. Мортіша завжди погано бачила, не те щоб для звіра, а навіть і як для звичайної людини. Тож єдине
Оповідання
Бйорн прокинувся під вечір від чужого галасу. Він сонно припіднявся на ліжку і одним розплющеним оком зиркнув у бік Ала. Той спав на сусідньому ліжку
Оповідання
Морана лежала на спині, оповита чорним туманом. Він клубочився навколо неї, наче муркотливий кіт, біля господарки – легко торкаючись її блідого
Оповідання
Ранок почався не з хорошого. Придворні слуги гасали, як вшпарені, коридорами. Ерза ще завчасно підготувала необхідне для сьогоднішньої зустрічі, але
Оповідання
Ближче до вечора почав пролітати лапатий сніг. Люди розбрідались по домівках із настанням сутінків. Хтось ховався у трактирах, у спробі втопити
Оповідання
Півні кричали ополудні, а сонце добряче пришкварювало у брудні шибки. Люди були в полі, тож трактир зараз був фактично порожній. У маленьких селах
Оповідання
Ноара - місце де зупинився час, де вічне спліталось воєдино із земним, породжуючи невпинний плин життя. По-між руїн, колишнього величного святилища
Оповідання
Ранкове світло заливало кімнату, пробиваючись крізь вікна її чародійської кухні. Сонце м’яко стелилось на дерев’яний стіл під вікном і гріло пожовклі
Оповідання
Холодний зимовий ранок. Равéна поверталась із таверни, намугикуючи щось із репертуару бродячого барда, що гостював цієї ночі у «Синій Петлі». Руки
Оповідання
Алл і Бйорн. Ліс затих. Полуденне спекотне сонце губилось в багряному листі кленів і скупо пробивалось крізь густі крони. Тракт крутився звивистою
Оповідання
Світло, сивими стовпами, пробивалось крізь вітражі на вікнах. Нарадча зала опустіла і здавалась такою незвичною після стількох годин розмов. Зараз
Вірш
Хто ти, Незнайомцю? Чого стоїш на моєму порозі? Скажи мені тільки правду: можливо нам по дорозі. Хто ти, Незнайомцю? Чого мої зупиняєш хвилі? Нехай
Вірш
Це так огидно – бачити людей. Цей ниций жах, і ці мерзенні дії. Ти думаєш, що дівчина – «свята», а в неї досвіду, як в клятої повії. Навколо - все
Вірш
Існує у світі легенда, що люди цінніші за гроші, Кохання, що раз і назавжди, що втрати бувають хороші Що на помилках ми вчимося, що час заліковує
Оповідання
Алл і Бйорн. Ліс затих. Полуденне спекотне сонце губилось в багряному листі кленів і скупо пробивалось крізь густі крони. Тракт крутився звивистою
Оповідання
Холодний зимовий ранок. Равéна поверталась із таверни, намугикуючи щось із репертуару бродячого барда, що гостював цієї ночі у «Синій Петлі». Руки
Оповідання
Вечір опускав сонце за горизонт, ніби силою притискаючи його до небокраю. А те, в свою чергу, неохоче кидало останні промені у вікна бібліотеки,
Вірш
Хто ти, Незнайомцю? Чого стоїш на моєму порозі? Скажи мені тільки правду: можливо нам по дорозі. Хто ти, Незнайомцю? Чого мої зупиняєш хвилі? Нехай
Вірш
Існує у світі легенда, що люди цінніші за гроші, Кохання, що раз і назавжди, що втрати бувають хороші Що на помилках ми вчимося, що час заліковує
Вірш
Це так огидно – бачити людей. Цей ниций жах, і ці мерзенні дії. Ти думаєш, що дівчина – «свята», а в неї досвіду, як в клятої повії. Навколо - все
Оповідання
Бйорн прокинувся під вечір від чужого галасу. Він сонно припіднявся на ліжку і одним розплющеним оком зиркнув у бік Ала. Той спав на сусідньому ліжку
Оповідання
Світло, сивими стовпами, пробивалось крізь вітражі на вікнах. Нарадча зала опустіла і здавалась такою незвичною після стількох годин розмов. Зараз
Оповідання
Ніжний звук лютні губився у гамірному шумі лісу. Листя сухо шаруділо під ногами, заважаючи ясно чути. Ал перебирав струни свого інструменту уважно
Оповідання
Морана лежала на спині, оповита чорним туманом. Він клубочився навколо неї, наче муркотливий кіт, біля господарки – легко торкаючись її блідого
Оповідання
Ближче до вечора почав пролітати лапатий сніг. Люди розбрідались по домівках із настанням сутінків. Хтось ховався у трактирах, у спробі втопити
Оповідання
У серці вічності, де перетинаються життя і смерть, де час немає плину, вони - вершили людські долі. Наора - місце де все починалось і завершувалось.
Оповідання
Ранок почався не з хорошого. Придворні слуги гасали, як вшпарені, коридорами. Ерза ще завчасно підготувала необхідне для сьогоднішньої зустрічі, але
Оповідання
Ноара - місце де зупинився час, де вічне спліталось воєдино із земним, породжуючи невпинний плин життя. По-між руїн, колишнього величного святилища
Оповідання
Півні кричали ополудні, а сонце добряче пришкварювало у брудні шибки. Люди були в полі, тож трактир зараз був фактично порожній. У маленьких селах
Оповідання
Запах був її єдиним поводирем від самого народження. Мортіша завжди погано бачила, не те щоб для звіра, а навіть і як для звичайної людини. Тож єдине
Оповідання
Ерза прокинулась посеред глухої ночі. Як сполохана сиза пташка, вона відкинула ковдру, розкинувши білі крила-рукави своєї нічної сорочки. Темрява у
Оповідання
Ранкове світло заливало кімнату, пробиваючись крізь вікна її чародійської кухні. Сонце м’яко стелилось на дерев’яний стіл під вікном і гріло пожовклі
Оповідання
Сполошена власним криком Ерза ніяк не могла вгамувати власне серцебиття. Все навколо здавалось таким нереальним, ніби досі зануреним у страшний сон.
Оповідання
Він не любив ночі. Ніч для нього завжди віщувала щось зловіще. Щось, що вкривало тебе липким потом і пробирало до кісток, лоскочучи десь під
Оповідання
Їх завжди було двоє. Дві сестри. Дві долі. Одна історія. Дзвінкий дитячий сміх розливався між дерев. Вони, як завжди, гралися у саду, після обіду.
Оповідання
Бути безсмертною - цікаво перші тисячоліття. Далі - стає нудно. Нестерпно нудно, до оніміння в животі. Морана зітхнула, повільно опускаючись на
Оповідання
Сонце гралось у переливах гірського струмка, схованого у багряному лісі. Вода хлюпотіла і розсіювала бризками легку прохолоду між камінням, тому в
Оповідання
На вечір мороз дужчав. Темрява повільно опускалась на місто, огортаючи кожен закуток пронизливим вітром, що нишпорив у шпаринах будинків і норовив
Коментар - 15 травня 2026, 14:54 - Оповідання
На жаль, оповідання мають логічні завершення в межах своєї історії і навряд я зможу розкрутити з них ще якийсь сюжет. Та і продовженям оповідань є книга, а з її реалізацією є складнощі. Але дякую за цікавість до моєї творчості :)
Коментар - 17 квітня 2025, 11:26 - Оповідання
Дуже вдячна за увагу до моєї творчості, можете зв'язатися зі мною у соцмережах закріплених у профілі.
Коментар - 19 листопада 2024, 11:50 - Оповідання
Інтрига триматиметься до наступного оповідання)
Публікація - 27 червня 2024, 10:20 - Оповідання
Публікація - 11 червня 2024, 12:23 - Оповідання
Публікація - 4 травня 2024, 14:00 - Оповідання
Публікація - 28 березня 2024, 19:46 - Оповідання
Публікація - 6 березня 2024, 20:50 - Оповідання
Публікація - 10 лютого 2024, 18:16 - Оповідання
Публікація - 19 січня 2024, 21:09 - Оповідання
Публікація - 9 грудня 2023, 21:35 - Оповідання
Публікація - 19 листопада 2023, 19:17 - Оповідання
Публікація - 24 жовтня 2023, 16:02 - Оповідання
Публікація - 30 вересня 2023, 21:48 - Оповідання
Публікація - 13 липня 2023, 10:39 - Оповідання
Публікація - 20 червня 2023, 22:35 - Оповідання
Публікація - 14 червня 2023, 22:31 - Оповідання
Публікація - 11 червня 2023, 00:31 - Оповідання
Публікація - 3 червня 2023, 23:28 - Оповідання
Публікація - 30 травня 2023, 21:00 - Оповідання
Публікація - 27 травня 2023, 21:01 - Оповідання
Публікація - 23 травня 2023, 19:03 - Оповідання
Публікація - 20 травня 2023, 22:04 - Оповідання
Публікація - 17 травня 2023, 23:06 - Оповідання
Публікація - 24 лютого 2019, 15:26 - Вірш
Публікація - 24 лютого 2019, 15:21 - Вірш
Публікація - 24 лютого 2019, 15:14 - Вірш
Поки немає записів у блозі.
15 травня 2026 до публікації «Морана. Ліс. Рондаль»
На жаль, оповідання мають логічні завершення в межах своєї історії і навряд я зможу розкрутити з них ще якийсь сюжет. Та і продовженям оповідань є книга, а з її реалізацією є складнощі. Але дякую за цікавість до моєї творчості :)
17 квітня 2025 до публікації «Морана. Ліс. Рондаль»
Дуже вдячна за увагу до моєї творчості, можете зв'язатися зі мною у соцмережах закріплених у профілі.
19 листопада 2024 до публікації «Ал і Бйорн. Сива Стіна.»
Інтрига триматиметься до наступного оповідання)
Дата реєстрації: 13 лютого 2019, 23:01
Останній вхід: 16 травня 2026, 18:39
RSS: