Під струнким оливковим деревом,
Над освітленим місяцем берегом,
Я цілую твою ніжну шию, устелену
Теплим сяйвом. І, почувши хвилі,
Мимоліть зʼявляється в памʼяті,
Як цілувала Я руки простягнуті
До Мене Твої, вже тисячі років тому.
Й раз за разом бʼється об камені
Вода чорна, і під твоє схвалення
Девʼятий вал штовхає і звалює
З ніг мене, і стою на колінах у піску.
