Щось якось не так і не те, Та мабуть то винне натхнення... Усі повертають тебе І кажуть, що то не для тебе. Та ми з вами з разу у раз Вертаємось до душі суті. Ми райдуги з кольором часу, Ми творчість у плоті, що скуті. І як би життя не збивало, Ковтаючи нас з головою. Ми знову і знов випливали, Аби просто бути собою. Наша суть - Сьюзен Муз.

А давай втечемо? Втечемо від усіх,від всього. Побіжимо у поле. Там так гарно,затишно й комфортно. А давай обійматися? Це так заспокоює мене. Будемо обійматися під сяйвом місяця. Який же він сьогодні гарний... Правда? А давай... а давай гуляти? гуляти, танцювати, малювати... це так чудово, комфортно, весело... — так круто ділити емоції! (..) Та місяць сьогодні і справді чудесний... можливо це, все

вранці сонечко вгору підіймається воно маленькій дівчинці усміхається. а підіймається воно біля моря — біля Азовського теплого моря. двадця́ть четвертого числа о майже рівно п'ятій ранку о хвилин тринадцять так дівчатко зустріча світанок. її сестра маленька зникла, а на ім'я вона - Карінка. батьки продали її іншим — ще гіршим людям, ніж вони. Малу дитинку зáвжди били, скоріш за все, і не любили.

Завагітніла б Єва від Гітлера і ростила йому дитинчат . Та усі навкруги не " Гіп-гіп ура ! " якось треба війну вже кінчать . Аж приліплює Єву до фюрера геній Вальтера з шортів дістав : надвелику ідею - за всю вмирай від Євангелій щоку підстав . І вигукує Єва Адольфові мов Адамові гола в свій час : " Кому хутра ті треба норкові ? Молодь нами ввік будуть вивчать !! "

Чи є життя після смерті ? Чи є любов після зради коли такий біль нестерпний що навіть плач не зарадить ? Похмурі хмари розряди мовчать на питання вперті : " Чия любов після зради ? " " Що є після смерті ? "

У самісіньке серце поцілила найсильнішою в світі бацилою . Проти цього ніколи й ніде нема ліків : кров втрачаю рікою - лік йде не на літри . Усамітнено вщухне ? Знов дриґати ? Я ж за мить не навчусь мов бобри гатить : Голівуди такі не відновлюють втрати - далі буде . Текти через довбаний кратер .

Доки берег мерехтітиме надії не вмир а ють : підбирають вберегти тебе мене людей від хвилі номерної цифри дев'ять . Де в невід вода вед е невідворотний відлік густо остогидлої тривоги . Та немов би денним світлом щось палій кладе маяк гуде - доволі чималий гряде ніде не зникне вогник вже ніяк . Цьому не зможем не радіти ми крізь гр і х пітьми народженими в св і т малими дітьми . І ридаєм . І

До почуттів потрібен ключ, До відчуттів - нейрони Інстинкт тримає обіруч: Шайтан,Ібліс,чи янгол чорний? З тобою світ - без почуттів, Без тебе всесвіт – зникне. Невже до мене збайдужів Мій Янус многоликий? Для почуттів потрібен ти, Для відчуттів - ми двоє. В твоїх руках горять світи, Я теж впаду, мов Троя.

Ніяка ти тепер не кохана мені ніяка ти уже тепер не . А маніяка смирна жертва : на прохання спочатку трахатиме потім пирне ? Ніяка ти тепер не найкраща навік сердечно мила цяця моя : таке вовтузити потворити в хащах хай сам би першим ще й узявся маніяк . Ніяка ти тепер не єдина : колись з'їдала серце а тепер - ні . Не діло тіло упізнати людиною надалі - це ж ще все ховати в труні . Ну-ну і як

На рептилоїдний двобій очима змов кидаєм виклик на зло коханням до гробів на радість всім до них незвиклим в народі натовпі юрбі : нехай наносяться вітрами на рептилоїдний двобій напівпідпільно протиправний . На рептилоїдний двобій !! Щоб кожен взнав прийом коронний з хвостів свистів лиш те й робив арбітр - Монстр Макаронний . Маестро гуру корифей без зайвих пафосних емоцій вже підшушукував

Ніби кат кіт схилятиме у кут і нема куди тікать : він всіляко там і тут . Зловмишляє тут і там робить справу без питань : от вже страва на плиті від затравлених тремтінь не знаходить собі місць . Скоро котик стане їсть : довимучує на смерть неминучую м'ясне . Ніби кат відсмакує весь процес всі хвалитимуть Мурка - молока доллють за це .

Вина на нас обох одна однакова - реальний свідок Бог : хто ж знав ( хто б дякував ? ) ? Вина на нас одна . Одна-однісінька і нам її до дна мов гнаним грішникам .