Немає більше наших,
Немає тут чужих.
Більше не спитаєш,
Який печуть пиріг.
Немає більше неба,
Немає тут землі.
Вони тут все пожерли,
Немає куди йти.
Навколо озирнися —
Всюди допалки вогню.
Не підходьте близько,
Бо радіація у кисні.
Все це, як там кажуть, —
Форма піклування,
Любові, допомоги,
Братського сприяння.
Бачиш там сусіда?
Наполовину спалений.
А бач його дружину?
Сидить десь з головою.
І там оно людина
Йде без рук і ніг.
І я ще нагадаю:
Боляче усім,
Хоронити друзів,
Знайомих,
Найрідніших.
Ось це все, як там кажуть, —
Просто помилились.
Та я вам обіцяю:
Вони влучили у ціль.
Не питайте більше,
Чого настрою нема,
Бо на одне питання,
І відповідь одна:
Немає більше наших,
Немає тут чужих.
Немає більше неба,
Немає тут землі.
Мансуров Артур
