Вона унікальна,
Очі її — неповторні,
Вуста її — незрівнянні,
Рухи її такі плавні.
О, вона унікальна
І мені огидна.
Як побачу її ненависний погляд —
Я хочу блювати.
Як почую рухи її губ —
Я хочу ридати.
Як постане вона переді мною —
Я хочу кричати.
О так, вона унікальна,
Неповторно незрівнянна,
І вона — отруйна.
Не намагайся їй щось сказати —
Вона не почує.
Не намагайся для неї щось зробити —
Вона не відчує.
Лишень охоче прокине тебе і зуроче.
Тож, любий мій друже,
Не підкоряйся і не піддавайся,
Прошу, тільки від неї ти відбивайся.
Бо вона унікальна,
Так, звісно ж бо, вона унікальна...
Мансуров Артур
