Десна

XI

До Л. ІІ

Я сплю... До мéне — знову! — ти прийшла!

До себе — я не можу! — пригорнула...

І досі притуляєш!.. Не була

Ти горда, як раніше... О! Забула?!

Даремно... я тобі не хочу зла!

Нарешті... Сонце! Ти мене почула!

Навпроти — бачу! — диво постає.

І я кажу собі: «Дівча моє!»

***

19.03.2025.