Десна

IX

До Ганни

Колишуться —поглянь! — дерéва! Ти

Не думай! Це не вітер! Ех!.. Зарані

Її почуєш! Годі! Відпусти!

Хутчіш!! І я піду за нею!.. Пані!

Дослухайся! Прошý! І повести́

Людей не забарися! Вже у твані

Погруз — я бачу! — ворог! Це вона

Його злякала! Горда і страшна!

***

X

До Л. І

Дорóга — ти поглянь! — ужé розквасла

І тихо капає з дерев... Чиясь

Карета у вибоїні захрясла.

І їде, визираючи, котрáсь...

Пожди! У мене в грудях не погасла —

Ще розгоряється любов! Якась

У голові химера виникає,

Та любої зі мною більш немає...