IX
До Ганни
Колишуться —поглянь! — дерéва! Ти
Не думай! Це не вітер! Ех!.. Зарані
Її почуєш! Годі! Відпусти!
Хутчіш!! І я піду за нею!.. Пані!
Дослухайся! Прошý! І повести́
Людей не забарися! Вже у твані
Погруз — я бачу! — ворог! Це вона
Його злякала! Горда і страшна!
***
X
До Л. І
Дорóга — ти поглянь! — ужé розквасла
І тихо капає з дерев... Чиясь
Карета у вибоїні захрясла.
І їде, визираючи, котрáсь...
Пожди! У мене в грудях не погасла —
Ще розгоряється любов! Якась
У голові химера виникає,
Та любої зі мною більш немає...
Поема.
