Вона не питає, чи в моді сьогодні,
Чи в риму вплітається кожне ім’я.
Вона розквітне у тиші холодній,
І світ осяє, мов сонце, сама.
Вона закохає у літери світло,
у звуки, що серце, мов струни снують.
В обіймах рядків нам буває так тепло,
як ніби обійми ці, душу несуть.
Поезія — зірка, що в темряві сяє,
поезія — серце, що в людях живе.