_ _ _ _ _ боРОНИТИ / обРОНИТИ вІдАТИ / дІвАТИ ВІДлОмИТИСЯ / ВІДмОлИТИСЯ втОРИТИ / твОРИТИ ЗбАвИТЬ / ЗвАбИТЬ інКОЛИ / ніКОЛИ кАрЕТА / рАкЕТА лИпА / пИлА пИщАТИ / щИпАТИ ПЛАТно / ПЛАТон РОЗлУчІМОСЬ / РОЗчУлІМОСЬ СуДяТЬ / СяДуТЬ суНУТИ / усНУТИ ------- БАня / ГРІЄ ДУШУ СІЛЬСЬКОЇ ЛЮДИНИ / БАян ЗаБРіВ / ГРИБНИК ЗДАВАЛОСЬ САМ НЕ ВІРИВ В ТЕ ЩО ТАК / ЗіБРаВ ЗБаВиТИ / ЦІНУ / ЗБиВаТИ ЗмІнИ / МАСКУ / ЗнІмИ

_ _ _ _ _ БЕРЕ ПЛЮЄ : ПЕРЕЛЮБ Є ? --- БІГ ТА БАТІГ --- БОЖЕВІЛЛЯ ЛЯЖЕ В ЛОБІ ? --- ВІДРІЗОК ВІД ЗІРОК --- ВІРУС В РУСІ --- ГОЛОДНЕ ГОЛЕ ДНО --- ДАЛИСЯ ? ПОРТУ ПОТРУДИЛАСЯ ? --- ДАТИ ЗЛО ЗДОЛАТИ --- КАНОЕ ОКЕАН --- КРИКИ - ТА КРИТИКА ? --- КРІЗЬ СВІТО ЗІРКОВІСТЬ --- ЛИСІ ЛІСИ --- МАНЕВРИ НЕРВАМИ --- МОНАХ ТОГО МОХНАТОГО ? --- МУЗИ РАЙ ЗАРИМУЙ --- НАЗАД - ТО ЗАНАДТО ? --- НАПРУГА ГАРПУНА ---

- Навсегда? - Да. - Никогда? - Да. - Я пойму… - Нет. - Подожди! - Иди. - Я прошу! - Фу. - Я молю! - Тю. - Та… такси! - Прости… Кто-то улица, толпа. Где-то камуфляж, стрельба. Что-то тишина, окно. Здесь один, одна, одно. Когда-то выбор, подоконник, пол. Где-то раковина, чайник, стол. Кто-то дверь, цветы, вино. Здесь один, одна, одно. Почему-то льются, режут. И зачем-то бьются, лезут. Для чего-то

Хочеш розповім тобі як пахне самотність? Кожен день, торкаючись шкіри, нічого не відчуваєш крім власного дотику. Нервові імпульси приватизуються кожен атом і перепродують на втому... Це неможливо побороти, допоки не вдихнеш хоч раз на ніч зволоження повітря, щоб вранці розділити чай з невмитими думками, зазвичай вчорашнім, без цукру, зі страху потовстішати від щастя... Хоч це і не найкращий

При заході сонця слухала Луцьк, впізнавала себе у кроках перехожих, що повертаються додому з роботи: часто порожні, вичавлені, з посткофеїновим синдромом у погляді

Я за літо не бачив жодної зірки, З тих, що падають в темних нічних небесах. Так сумно мені від цього, так гірко, Бо це літо минає й не повернеш назад. Я знаю про зорі і небо достатньо. І знаю, що падають це - не зірки. Забув лиш коли я це бачив востаннє, А от з першого разу минули роки. Минули роки, навіть десятиліття: З тих пір як я вперше це бачив вживу Серпневої ночі далекого літа.. Відтоді

У мокрій сорочці Лежать усі наші гроші. Складаєш рядочки І більше гуляти не хочеш. При тьмяному світлі, У тихій, самотній квартирі. Твої очі вже звикли Бігти за літерами. Дим, заплітається у твоїм волоссі, Ти, написала усе що придумала щойно, Я, стою над тобою вологий і босий, І, забуваю про те що не зовсім пристойно. А дощ досі плаче, Що залишив нас наодинці. Він брав за задачу, Відчути тебе в

Вулицями міста лиш я і горда самотність Гуляємо, а в голові ті сумні відголоски. Що чую я, що говорять мені: "Зустрінься з нею і ви вже не одні, Один плюс один і мінусів не стане зовсім. *** Зустрівся з тобою, ти кроком зі мною, Рука під рукою і ходимо двоє. І так відчутно, що внутрішньо ти, Спокою теж не можеш знайти, Здались порожнечі в полон, обоє без бою. *** Голови з різних сторін

Сквозь быстрые минуты суток, Я на лицо смотрю любя. Смущаешься, смеёшься с шуток, А я исследую тебя. Словно бесценная картина, Твоя улыбка, цветность глаз. Но видится лишь половина, Что открываешь мне сейчас. Лишь половина того счастья, Что ты желаешь мне отдать. Но сколько красоты в той части, Что я уже могу видать.