вранці сонечко вгору підіймається воно маленькій дівчинці усміхається. а підіймається воно біля моря — біля Азовського теплого моря. двадця́ть четвертого числа о майже рівно п'ятій ранку о хвилин тринадцять так дівчатко зустріча світанок. її сестра маленька зникла, а на ім'я вона - Карінка. батьки продали її іншим — ще гіршим людям, ніж вони. Малу дитинку зáвжди били, скоріш за все, і не любили.
vitshymin
Опубліковано: 10 вер. 2023. 10:31
Завагітніла б Єва від Гітлера і ростила йому дитинчат . Та усі навкруги не " Гіп-гіп ура ! " якось треба війну вже кінчать . Аж приліплює Єву до фюрера геній Вальтера з шортів дістав : надвелику ідею - за всю вмирай від Євангелій щоку підстав . І вигукує Єва Адольфові мов Адамові гола в свій час : " Кому хутра ті треба норкові ? Молодь нами ввік будуть вивчать !! "
_q_b_d_p_
Опубліковано: 09 вер. 2023. 21:51
Чи є життя після смерті ? Чи є любов після зради коли такий біль нестерпний що навіть плач не зарадить ? Похмурі хмари розряди мовчать на питання вперті : " Чия любов після зради ? " " Що є після смерті ? "
_q_b_d_p_
Опубліковано: 06 вер. 2023. 19:15
У самісіньке серце поцілила найсильнішою в світі бацилою . Проти цього ніколи й ніде нема ліків : кров втрачаю рікою - лік йде не на літри . Усамітнено вщухне ? Знов дриґати ? Я ж за мить не навчусь мов бобри гатить : Голівуди такі не відновлюють втрати - далі буде . Текти через довбаний кратер .
_q_b_d_p_
Опубліковано: 01 вер. 2023. 19:35
До почуттів потрібен ключ, До відчуттів - нейрони Інстинкт тримає обіруч: Шайтан,Ібліс,чи янгол чорний? З тобою світ - без почуттів, Без тебе всесвіт – зникне. Невже до мене збайдужів Мій Янус многоликий? Для почуттів потрібен ти, Для відчуттів - ми двоє. В твоїх руках горять світи, Я теж впаду, мов Троя.
HromovchukM
Опубліковано: 31 сер. 2023. 12:03
На рептилоїдний двобій очима змов кидаєм виклик на зло коханням до гробів на радість всім до них незвиклим в народі натовпі юрбі : нехай наносяться вітрами на рептилоїдний двобій напівпідпільно протиправний . На рептилоїдний двобій !! Щоб кожен взнав прийом коронний з хвостів свистів лиш те й робив арбітр - Монстр Макаронний . Маестро гуру корифей без зайвих пафосних емоцій вже підшушукував
_q_b_d_p_
Опубліковано: 29 сер. 2023. 13:35
Ніби кат кіт схилятиме у кут і нема куди тікать : він всіляко там і тут . Зловмишляє тут і там робить справу без питань : от вже страва на плиті від затравлених тремтінь не знаходить собі місць . Скоро котик стане їсть : довимучує на смерть неминучую м'ясне . Ніби кат відсмакує весь процес всі хвалитимуть Мурка - молока доллють за це .
_q_b_d_p_
Опубліковано: 27 сер. 2023. 14:16
Вина на нас обох одна однакова - реальний свідок Бог : хто ж знав ( хто б дякував ? ) ? Вина на нас одна . Одна-однісінька і нам її до дна , мов гнаним грішникам .
_q_b_d_p_
Опубліковано: 21 сер. 2023. 23:22
Твоя любов запекла, як корида: Червоне шмаття і бурхлива кров. Благала німо, мов каріатида, Щоб ти мене в бою не проколов . Аби не ранив в поєдинку з тінню – Непримиренним ворогом своїм – Мою любов, моє терпіння, Мою бездонну глибочінь. Не проливай моїх дощів! Ні краплі Не дам для зрошення твоїх гординь Я через тебе – пташка в клітці затхлій: Боюся волі і боюсь тепер прозрінь.
HromovchukM
Опубліковано: 17 сер. 2023. 18:41
Дала не тому . Не тому що мала була та й ледь тямуща . Дала бо давала слово давати : не примусово сама давала . Давалося доволі мало здавалося . А ким і для чого бралася - так і не розібралася . Замислилась згодом : " Зрештою кому куди й скільки де ж то я ? " І : " Звідки візьметься обраний у рот же ж мать його йобаний колгоспник бодай чи вдівець хоча б якого приваблює блиск в
_q_b_d_p_
Опубліковано: 16 сер. 2023. 18:15
Свічка невтомно бринить язиками вогню Сіль четвергову з мішечку на захист сипну, Звіробій, кропива, часник, ялівець, конюшина, – Й дрібочка чар на додачу до власної сили. Місячну нитку зі срібла в мольфу заплету: Силам землі я подяку за міць принесу, Ще і умиюсь росою живою з криниці – Щоб розгадати усі їх дива й таємниці.
HromovchukM
Опубліковано: 16 сер. 2023. 11:03
А десь буяють дикі вишні. П’яніють бджоли в ароматах Гудуть від них дерева пишні. І гомін на обійстях та у хатах. Так легко на душі і сонячно! Немов весь світ чекає свята. Зростає перший дикий соняшник І сміхом сяють оченята. А десь, нічого й не мінялось. Вже давно. Солону зливу сіре небо віджило. Та в пам’ятях старих відлуння майорять Тих днів гірких, що їх не хочеться згадать. І дивлячись із
HromovchukM
Опубліковано: 14 сер. 2023. 15:25
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 19