Na świecie jeszcze, lecz już nie dla świata!
Adam Mickiewicz, „Dziady”, Upiór.
***
У хму́ристому надвечір’ї
Саме́ на Вдовинíм узгір’ї
Дівча бентежливе стоїть.
Внизу тривожні хвилі б’ються
І, може, гребнями торкнуться
До тіла ніжного за мить.
***
Аж ось в обійми холоднаві
Щонайлюбішому Варнаві
Небога щиро подалась.
«Гадав я, що тебе лишився!»
«І з цим бодай ти примирився,
Бо світла я ще не зреклась.
