Схожі публікації
У своєму культовому романі Giovanni’s Room відкритий гей-автор Джеймс Болдуін зробив потужну заяву про любов. Він проголосив, що стать і гендер не мають значення – важливо лише те, що двоє людей кохають одне одного. Ніщо не повинно ставати їм на заваді, якщо у їхніх серцях є любов. Ці слова відгукнулися у серцях мільйонів людей, які почувалися невидимими через гендер своєї коханої людини.
Занеле Мухолі – південноафриканська активістка та художниця, що працює переважно у фотографії та відео. Попри свою популярність у світі мистецтва, вона перш за все вважає себе активісткою. Її мета – показати красу й унікальність темношкірих ЛГБТК+ жінок, групи, яка, на її думку, була катастрофічно недопредставлена у мистецтві. Не чекаючи визнання від інших, Мухолі самостійно висвітлює боротьбу, потреби й красу цих жінок.
Карл Генріх Ульріхс – один із перших чоловіків, що відкрито оголосив про свою гомосексуальність. Народившись у Німеччині в 1825 році, він здійснив сміливий історичний вчинок. Протягом життя він написав безліч есе про гомосексуальність, доводячи, що нехетеросексуальні орієнтації є природними. Попри численні арешти, він заявив, що пишається своєю боротьбою за ЛГБТК+ спільноту.
Колишня прем'єр-міністерка Ісландії та перша відкрито гомосексуальна глава держави виголосила ці слова на фестивалі Прайду у 2014 році. Вона подякувала своїй країні за прогрес у рівноправ’ї ЛГБТК+ людей, але наголосила, що справжня свобода можлива лише тоді, коли ці права стануть нормою у всьому світі.
Аршам Парсі – іранський біженець, що живе у Канаді, який присвятив своє життя допомозі ЛГБТК+ людям в Ірані, де гомосексуальні акти караються шмаганням або навіть смертю. У цьому висловлюванні він закликає ЛГБТК+ спільноту західних країн допомагати тим, хто досі змушений жити в страху за своє життя.
Американська активістка Барбара Гіттінгс відома своєю боротьбою за права ЛГБТК+. Вона виступала проти уряду США, який забороняв ЛГБТК+ людям працювати на державній службі. Проте для неї було важливо не лише ухвалення законів, а й справжнє суспільне прийняття.
Крістін Йоргенсен – одна з перших людей, що публічно розповіла про свою операцію з корекції статі. Вона сміливо заявила, що природа помилилася, помістивши її у чоловіче тіло, а хірургічне втручання допомогло виправити це.
Гарві Мілк став першим відкритим геєм, обраним до державної посади в Каліфорнії. Він наголошував, що присутність ЛГБТК+ людей у владі не лише підтримує їхню спільноту, а й надихає всіх маргіналізованих людей.
Одрі Лорд, поетеса, воїтелька і активістка, закликала людей висловлювати свою злість на несправедливість. Вона наголошувала, що мовчання не врятує нікого.
Байард Растін, соратник Мартіна Лютера Кінга-молодшого, закликав до громадянської непокори для боротьби за права ЛГБТК+ та афроамериканців.
Ці слова стали кличем під час Стоунволльських бунтів. 17-річна Сільвія Рівера знала, що боротьба може бути небезпечною, але вважала її необхідною.
Бренда Говард, «Мати Прайду», організувала перший Марш рівності та боролася за права бісексуальних людей.
Марша П. Джонсон була борцем за права драг-квін та трансгендерних людей.
Перша жінка-адвокат Камеруну, що захищає права ЛГБТК+.
Перша трансгендерна пасторка Бразилії виступає за інклюзивну релігію.