Літаки летять з бази на базу. Навіть у таку вітряну погоду, коли я, стоячи на вокзалі, ледве тримаюсь на ногах. А вони пливуть у небі, достатньо низько, щоб я бачила, як на їхніх крилах мерехтять вогні. Гори, як завжди, непохитні. Вони не дивуються цій миті, лише споглядають мовчазно. Повз мене пролітає черговий потяг.
Що таке свобода?
У навушниках лунає улюблена пісня. Вітер плутає волосся, і разом із ним у голову залітають щасливі думки. Я записую все, навіть зараз, коли холод обпікає пальці. Усе є свободою. Я хапаю її руками й надаю їй сенс.
Іноді це буває непросто. Хочеться вірити, що десь там уже все вирішено, що потрібно лише йти за течією. Але ні. Усі дії, вибори, думки – це і є свобода. І коли вона в тобі, ти мусиш бути щасливим.
Цю нотатку я написала сьогодні, коли була вже вкрай розчарована. Проте після на душі залившився приємний спокій, сподіваюсь і у вас все буде добре, бо хто ж ми без своєї власної свободи (якою б вона не була).
