Нікому й нізащо Не дасть він свободи ніколи. Він жартами тебе, Як кожного з нас, Як дітей — система, Як партія — думку, Не дасть він тобі Жити без смутку. Поки є він — Не буде сили. Нікотин просякне У твої вени та жили, У груди до тебе залізе, Він забирає усе, Дарує хвилину — Ти будеш мрійливим, Маритимеш про завтрашні ночі. А їх не настане Без наступної дози... На цьому кінець Твого існування, Тож не плекай надію На марні сподівання. Мансуров Артур

Залежність — штука є страшна, Маскована це форма зла. Щоб з нею жити, Треба гроші мати, А відмовлятись від неї тяжко, Бо дуже манить іще раз Увібрати крайній косяк диму. Ти відчуваєш, Як голова колом ходить, Серце калатає І тиск до неба підліта. В моїх легенях — історія життя, Тяжкого, розбитого романсу. Його не виліковує Ані усмішка твоя, Ні пристрасть до яскравого життя. Тільки наступна сигарета Змушує писати затуманені куплети. Мансуров Артур

Коло за колом, Гуляючи вулицями, Я бачу людей — Видно їх усмішки. Ким вони є? Яка у них сила? Хто з вас співак, Поет чи актор? Який ти діяч? Який в тобі сенс? Подайте цей знак, Відгукніться на крик! Я прошу, я мушу Знати, що є насправді, Що не відлюдник з дурними рядками, А також людина, як кожен із вас. Я хочу свій вірш зачитати сміливо, З листочком в руках, І посеред площі, Не відчувати сором, За те ким я є, А просто віддатись моменту життя... Тож прошу я вас: відгукніться на душу, Скажіть, що людяним бути я мушу. Мансуров Артур

Вчергове не дочекавшись автобуса сіла написати відгук про 62 маршрут, автобус, що курсує наймальовничішими місцями Києва. Серйозно, це, мабуть, один з найгарніших маршрутів міста, виїжджає з Національного ботанічного парка Гришка, через Арсенальну на Хрещатик, Європейську площу і вниз, Володимирською гіркою на Поділ. Йому можна дозволити мати характер, його можна зрозуміти, коли він не хоче їхати вчасно, і просто губиться десь на маршруті. Підозрюю, що десь на Володимирській гірці зрозумівши, що йому набридла одноманітність він може виїхати на Набережну і помилуватись Дніпром, взяти каву на

Вирішила трохи відволіктися від сумних подій в країні та дуже нагнітаючих новин і звернутися до питання, яке хвилює багатьох…. Напевно, сьогодні велика рідкість, коли дівчина чи жінка повністю задоволена своєю зовнішністю. Завжди здається, що живіт завеликий, товсті ноги чи вага могла бути і поменше кілограмів так на п’ять точно. Дуже сказуються при цьому реалії сьогодення, коли стресові ситуації, пов’язані з тривогами та обстрілами, часто заїдаються не дуже корисною їжою. Ще й по ночах… В міру своєї зайнятості , не завжди вистачає часу регулярно відвідувати тренажерний зал, дотримуватися

Сонячним ранком у Каїрі пекар Ахмед без вагань подарує виснаженій літній жінці теплий лаваш з усмішкою “Альхамдуліллях”. На єрусалимській автобусній зупинці випадковий юнак допоможе незнайомій жінці з дітьми, звернувшись “адо́ні” (пані) чи “ахо́ті” (сестро), і це не викличе нічого, крім вдячності. Не через камери, не для піару, а тому що так треба. Бо віра так велить. Бо громада так живе. Там братство не в лозунгах – воно в діях. А тепер перенесемо сцену на український базар. Людина, яка ризикнула підійти до торговки з благальним: “Можна пиріжок? Грошей нема, дуже голодний”, – з великою

Коли сьогодні чуєш про обстріли прикордонних сіл Сумщини, дивишся на карту російських диверсійних груп, що намагаються перетнути кордон, або читаєш про героїв ТРО, які несуть службу в лісах під Глуховом, Сумами чи Конотопом, — виникає дивне відчуття історичного дежавю. Немов час згорнув спіраль і повернув нас на тисячоліття назад, коли ці самі землі населяло слов’янське плем’я сіверян. Історія повторюється не буквально, але її ритми – лейтмотивом стукотять у серцях прикордоння. І паралелі між їхнім способом виживання та нашим сьогоденням вражають своєю болючою точністю. Для сіверян VII-X

Війна: життя до і після….. Як часто ми кудись поспішаємо, намагаємось все встигнути, сваримося через всяку дурню на роботі та в побуті та не думаємо про завтра… Завтра, яке може змінити твоє життя назавжди…. І головне, добре, коли в тебе настає це ЗАВТРА…. Я теж так думала, доки не прийшла ця клята дата- 24 лютого 2022 року. Дата, яку Україна запам'ятає назавжди. Дзвінок мами о 6 ранку зі сльозами: «Прокидайся, війна почалася…». І ще не розуміння всього, що відбувається, але страшне розуміння, що вся сім'я під обстрілом: рідний братик з сім'єю в Харкові, я в Київській області

Рецензія містить спойлери до фільму! Цей фільм був для мене дуже очікуваною подією, але під час перегляду й після нього викликав певні розчарування. Мені сподобалася акторська гра, сподобалися пісні, сама історія також виглядає оригінальною, але окрім певних кіношних недоліків, є суперечливі моменти, за які вже чіпляються і будуть чіплятися упереджені люди. До цього я обов’язково повернуся, але для початку висловлю свою думку щодо питання, що висить у повітрі, а саме – щодо кількості номінацій на “Оскар”, які отримав цей мюзикл і його творці. Моя теорія полягає в тому, що ці номінації було

Волинь, 1918 р. - Ти своє життя ще не прожив, але ж розумний, як потикати старшим, то можеш. - Ні, не можу. - *мені всеодно на тебе, як би я міг це сказати, я би був щасливий, але не більше хвилини, тому, що всеодно жив би з тобою, мені не давали вибір з ким, де і як*. Він швидко вийшов на вулицю, сам він не знав куди йти, що робити. Але відчував, що залишатися тут не може. Скажете, як не можна залишатися в себе в хаті. Якщо вона є, то ці проблеми мізерні, подивись навколо, люди голодують, а тобі не подобається якесь там "неправильне слово". Всі слова твоєї матері правильні, хоч що

1. «Любіть його і дозвольте йому любити вас. Ви думаєте, що щось інше під небом дійсно має значення?» – Джеймс Болдуін У своєму культовому романі Giovanni’s Room відкритий гей-автор Джеймс Болдуін зробив потужну заяву про любов. Він проголосив, що стать і гендер не мають значення – важливо лише те, що двоє людей кохають одне одного. Ніщо не повинно ставати їм на заваді, якщо у їхніх серцях є любов. Ці слова відгукнулися у серцях мільйонів людей, які почувалися невидимими через гендер своєї коханої людини. 2. «Якщо я чекатиму, щоб хтось інший визнав моє існування, це означатиме, що я обкрадаю

Дональд Трамп, обіймаючи посаду президента США, неодноразово вдавався до політики, яка мала негативний вплив на ЛГБТ-спільноту, особливо на трансгендерних осіб. Його дії та заяви сприяли обмеженню прав та свобод цієї вразливої групи населення. Одним із найбільш резонансних кроків адміністрації Трампа було скасування політики попередньої адміністрації, яка дозволяла трансгендерним особам служити в збройних силах США. У 2017 році Трамп оголосив про заборону на службу трансгендерних людей в армії, що викликало широкий резонанс та критику з боку правозахисних організацій. Крім того, адміністрація