Ментальний паяц Темний силует автівки, без увімкнутих фар, визирнув з-за рогу. Просунувся до переду, перекриваючи собою провулок. Шум мотора поглинав гул величезних холодильних камер гуртівні. Тьмяні, брудні лампочки яких своїм відблиском на капоті зрадили рух авто. Молодик помітив, не сповільнився. Рухався далі своєю звичною, пружинною ходою. Від чого темні густі кучері підстрибували, імітуючи
Leonidld
Опубліковано: 26 травень. 2021. 11:27
РИБИ ЮПІ Грандіозна тріщина блискавки роздерла бліде небо. За нею одразу друга, потім водночас ще дві, три… знову дві… і знову… знову… Електричні розряди шматували простір, трощили небо, врізались своїм гострим гіллям в рідини океану. Злива майже суцільним потоком проливалась з гори і спінювала поверхню океану. Вибухали тисячі громів і, не дочекавшись згасання своєї луни, розривались знову. Юпі
Leonidld
Опубліковано: 20 травень. 2021. 20:12
Ре Кришка капсули шикнула і повільно поповзла вбік. Я ліниво розплющив очі і намірився роздерти рот в гучному позіханні. Але киснева маска знівелювала це намагання до скавуління. Туманно пригадуючи порядок потрібних дій, я врешті звільнив руки і обличчя. Присів і спробував вилізти з залитої гелем капсули. Не пустили фіксатори стегон. Ех. Тут все було значно складніше. Після тривалого сну думки
Leonidld
Опубліковано: 20 травень. 2021. 20:10
ПЕТЛЯ ТОНІ Я акуратно зняв слухавку і повільно набрав номер. Гудок, другий… Пролунало сонне жіноче «алло». Ать! Не встиг покласти слухавку. Сонне «алло» пролунало вдруге. Я затамував подих. Ну, спробував затамувати. Натомість почав схвильовано сопіти. Опануйся! Останнє «алло» – дещо здивоване, дещо роздратоване – і короткі гудки. Провал! Я мав покласти слухавку одразу. Так щоб на телефоні
Leonidld
Опубліковано: 20 травень. 2021. 20:09
МАКС УРД … - Як часто обнімає тебе вітчим? - Я його так не називаю, – Катя не приховувала огиди до розмови. Дивилась то собі на коліна, то на чисту стіну праворуч. - А як ти його називаєш? - Батя, Макс, Максим. Частіше тато, – огидний кабінет, огидні цьотки, огидні запитання. – Я вже казала тамтій тьоті. - То як щодо обіймів? - Кожен день! Після смерті мами – кожен день. Катя втомилась від цих
Leonidld
Опубліковано: 20 травень. 2021. 20:07
МАВКИ. ЗАКОЛОТ. Елліна поплескала його по щоці, хлопець замружився, потрусив головою і відкрив одне око. Погладила бідолаху. Молодик ледь тримався на ногах, доводилось однією рукою притискати його до стіни, аби не з’їхав додолу. То як тебе звати? – Похилила на бік голову Еллі, по-дитячому витягаючи в трубочку губки і пильно вглядаючись юнаку в очі. Денис, ик. – Гикнув юний бог і видихнув тяжким,
Leonidld
Опубліковано: 20 травень. 2021. 20:05
КАТЕР Катер тихо йшов вздовж прямовисних скель узбережжя. Я мляво спостерігав за цими скелями, що врізались у воду гострими клинами. Вода була брудно-чорною і бридкою, здавалась холодною і густою, мов желе. Спостерігати за нею було моторошно. Робилось мерзлякувато. Насправді ж вода не була вже такою холодною, просто мала огидний, липкий вигляд. Хвилі наче захоплювали в обійми скелі і силувались
Leonidld
Опубліковано: 20 травень. 2021. 20:03
ДІАФІЛЬМ Хлопчик відкрив шафу. Стару радянську шафу з глянцевими, коричневими дверцятами. Запахло розвинутим соціалізмом. Вразило навіть очі. В боковій стінці був вирізаний акуратний круглий отвір, крізь який стирчав вимикач зразка 1965 року. – А я казав, – зрадів хлопчина і тріумфально клацнув тумблером. Дівчинка потиснула плечима. Поправила миленьке платтячко в зелений горошок і повернулась до
Leonidld
Опубліковано: 20 травень. 2021. 20:02
ПОТЯГИ Київ – Львів Ну хвала Всевишньому – купе пусте! Вагон гойднувся і жодна паскуда не влізла в моє купейне сховище. Якщо пощастить так буде до самого пункту призначення. Може. Вагон практично пустий – є шанси. Красота! Косі осінні промені, пробившись крізь брудне скло, розсіяно лягають на зашарпані елементи «совкового» інтер’єру і створюють казковий рисунок. Схоже ніби я знаходжусь в картині
Leonidld
Опубліковано: 20 травень. 2021. 19:54
СІРИЙ І ХАРКІВСЬКИЙ 11:30 ННННҐҐҐҐ. Сука! Як же, бля, болить голова. Я засовгався на мокрому матраці. Ясно! З цим вже ясно. Мокрі труси неприємно липли до тіла. Плутаючись ногами і руками в одіялі, я нарешті скинув його і затовк в кут ногою. Сів, скинувши ноги. Матрац чвакнув. Я обняв голову руками, затис вуха. Накривала хвиля розпачу і стиду. Бля! Бля! Бля! Нннґґґґ! СУКА!!! Ніздрі розширились і
Leonidld
Опубліковано: 20 травень. 2021. 19:47