***

Чи минеться це колись?
Може доля то така?
Недотепи, простака.
Лине сивим горностаєм у бездонне забуття

Хто стріляє, той впаде,
Спис ворожий не підніме!
Трохи сенсу закладе
Трупом блідим в полі сірим.

Не мені судити час,
Що спроможний вбити горем.
Сум судомний, мов міазм
Ринув у свідомість... хто я...