|
Спалахнули нічні ліхтарі,
Світло темряву хмелем налило,
Розповзлось наче мед по землі,
Час заплутало світло... спинило.
Стихли деннії звуки життя,
Розлетілись мов осінню маки.
Лиш машина зі збору сміття
Пожирає гуркочучи баки.
Просувається містом невпинно,
І сміття все збирає-збирає.
Зуби клацають й щохвилинно,
брухт у жерлі з металу зникає.
Наповняється скривлена паща
Тим, що було раніш важливо
Для людей, а тепер ледащо
У пітьмі осідає безсило.
І дарма, що летить в безодню
У землі зогниє мов життя.
Не змінити жагу природню.
Розтирати УСЕ в сміття.
|