На небі нам ниток напряли, щоб ми щось зіткати змогли,
щоби ми на тім полотні залишились назавжди...
Часом збиваюсь з маршруту, намагаюсь літати без крил,
намарно шукаю баланс справедливості й правди…
Ти – вітер, ти – витвір, ти – віра, яку я утратив давно,
в моїх днях чорно - білих нарешті з’явились фарби…
На життєвих дорогах горбистих втримати хочу кермо,
й тримаю, лишень у дзеркала дивлюсь безпорадно…
Травень тривожний від мрій і ілюзій ховає мене,
а я безрозсудно втікаю від нього дворами…
На небі нам ниток напряли, щоб ми зберегли все земне
на полотні, що після нас буде жити віками