Під вінець тебе повів не за руку я ,
ти сама такі стандарти впровадила :
заспокоїлась аби - бив залупою ,
мов предоброю старою кувалдою .
Замість церкви все навкруг слугувало нам :
тіней грою хворих звуків симфонія ,
наче цнота ще твоя незавалена
вниз назватися тепер Персефоною .
Інь і ян ні я , ні ти не доповнюєм ,
половинами єднать важко віриться :
мізки бомбою єбе мегатонною ,
роз'їдає , ніби Єбали вірусом .
Але серце з ювелірною точністю
заряджає ритмів норми уривками :
як хробак хронометражність підточить цю ,
зробить паузу в несправжнім мурликанні ?