Весна приходить до міста,
мов тінь незрячого бога,
по зламаних вулицях, між бетонних могил.
Вулиці дихають втомою,
спаленим димом.
Скільки ночей обвалилося в сіре мовчання,
скільки тривог розчинилося в шепоті ран.
Світло блукає у калюжах розбитих ліхтарів,
губиться в шелесті тіней, у подиху стін.
Тиша повільно стискає розпечене серце,
вітер у скронях вишепоче імена тих, хто зник.
Та скрізь завісу розправлених вулиць,
весна проросте, наче вигнаний голос живих.