Цей світ не згине не стане без тебе.
І я жити буду, як доти жила.
Та очі твої, порожні без мене.
Без тебе і я зовсім інша була.
В коханні зізнатись не можу.
Бо лише крок на зустріч ступила.
Прийняти я все таки мушу,
Почуття, що відчути посміла.
Не треба ні зірок ні квітів у полі.
Я хочу лиш груди слухать твої.
І хочу спитати у нашої долі.
Коли вже ці руки стануть мої?
Мушу зізнатись що в грудях палають,
Таємні і теплі, та милі чуття.
Світ від думок моїх мов завмирає.
таке сьогодення мойого життя.
Чого ти запнувся, стоїш в далині?
Я тут, я справжня, з почуттями тобі.
Крок за кроком на зустріч долі й мені.
Не скривджу й не зраджу, тобі і собі.
Ще крок у перед на зустріч?
Що скажеш?.. В обійми ?...