Ми з тобою у ночі,
Йшли крізь жоржинові кущі.
Та через незначну годину,
Я почув твій гучний хрип.
Якомога швидше озирнувся,
Але побачивши тебе, я усміхнувся.
Ти була уся в чорно-фіолетових тонах,
І неглибокі є порізи твоїх руках,
То все жоржинові кущі,
Вони відмітили тебе.
Я бачу твої сльози,
Що насуваються мов грози.
Моя емоція комедія,
Хоч для тебе це трагедія.
Твої сльози викликають сміх.
Мансуров Артур