Весна гордо відкинула зелену накидку, і нарешті після довгої боротьби з холодною і суворою сестрою вона прийшла, привівши з собою тепле і ласкаве сонце. В руках вона несла, як завжди, букет з пахучих яскравих перших квітів. Посмішка ніколи не сходить з її вуст, така вже в неї — привітною до усього живого і цілого світу. Від неї віяло запахами квітів, дощів та молодої трави.
Їй належить пройти важкий тримісячний шлях, але це вже звична справа для неї.
Цій тендітній дівчині необхідно за короткий проміжок часу розтопити товсті шари снігу льоду, торкнутися кожної квіточки, гілочки, щоб все змогло прокинутися від довгого міцного сну. Наступним кроком має стати пробудження звірів, та заклик перелітних птахів до повернення, з теплих країв.
Не має права на помилку, не може дозволити сестриці повернутися, і принести з собою морози та зимовий холод, як би та не просилася в гості, їм не доля зустрітися. Бо ці сестри не можуть бачитися, це дуже небезпечно, можуть лише змінювати одна одну, та приносити з собою свою погоду. А Зимонька майже завжди йде з образою, а потім ще робить кілька спроб повернутися, і це має наслідки для природи, що пробуджується під турботливими ніжними весняними промінцями.
Ось вона вже спостерігає як жовтіють поля кульбабок, та гудуть бджоли — трудівниці, що є найкращими товаришами Весни, та невтомними працівниками, бо ж треба встигнути запилити кожну квіточку, кожен цвіт.
Весна прекрасна пора, це час пробудження природи. Вона несе з собою тепло, а по її слідах росте та зеленіє трава, і квітнуть перші квіти. Звуки струмка, що прокидається, та скидає з себе льодову ковдру — це її голос, як і спів пташок, що скучивши за сонцем та теплом невпинно виспівують звечора до рання.