У мокрій сорочці
Лежать усі наші гроші.
Складаєш рядочки
І більше гуляти не хочеш.
При тьмяному світлі,
У тихій, самотній квартирі.
Твої очі вже звикли
Бігти за літерами.
Дим, заплітається у твоїм волоссі,
Ти, написала усе що придумала щойно,
Я, стою над тобою вологий і босий,
І, забуваю про те що не зовсім пристойно.
А дощ досі плаче,
Що залишив нас наодинці.
Він брав за задачу,
Відчути тебе в кожній краплинці.