А дощ досі плаче

У моркій сорочці 

Лежать усі наші гроші. 

Складаєш рядочки

І більше гуляти не хочеш. 

При тьмяному світлі, 

У тихій, самотній квартирі. 

Твої очі вже звикли 

Бігти за літерами. 

Дим, заплітається у твоїм волоссі, 

Ти, написала усе що придумала щойно, 

Я, стою над тобою вологий і босий, 

І, забуваю про те що не зовсім пристойно. 

А дощ досі плаче, 

Що залишив нас наодинці. 

Він брав за задачу, 

Відчути тебе в кожній краплинці.