***

Удар, ще один, швидше, сильніше, 

удар прямо в темряву, головою!

Я впевнений, ось він мій вихід й не зможу я більше, 

зустрітися поглядом з справжнім собою. 

Так, не здаватися, з силою бити, 

вперся у чорнії двері кулак. 

Скоро я виберусь з клятого вашого світу, 

ось і щілина у темряві, бачу яскраво-червоний мак. 

Там, у землі, серед квітів

 на мене чекає спокій

 і теплая вічність з закритими міцно очима. 

Останній крок залишивсь, роблю швидко подих глибокий... 

Хто це стоїть за моїми плечима!?  

Ні, я не зможу, я помилився. 

Кров із пошкоджених рук по підлозі полилася. 

Дарма, ох дарма відчайдушно я в темряву бився. 

Щось із життєвого щастя все ж залишилося. 

Що це? В темряві щось промайнуло повз мене. 

Запах приємний, змусив розплющити очі й вперед придивитися. 

Десь вдалині я помітив волосся знайоме, темне. 

І різко бажання з'явилось зібратись думками й в житті залишитися.