Удар, ще один, швидше, сильніше, 
удар прямо в темряву, головою!
Я впевнений, ось він мій вихід й не зможу я більше, 
зустрітися поглядом з справжнім собою. 
Так, не здаватися, з силою бити, 
вперся у чорнії двері кулак. 
Скоро я виберусь з клятого вашого світу, 
ось і щілина у темряві, бачу яскраво-червоний мак. 


Там, у землі, серед квітів
 на мене чекає спокій
 і теплая вічність з закритими міцно очима. 
Останній крок залишивсь, роблю швидко подих глибокий... 
Хто це стоїть за моїми плечима!?  
Ні, я не зможу, я помилився. 
Кров із пошкоджених рук по підлозі полилася. 
Дарма, ох дарма відчайдушно я в темряву бився. 
Щось із життєвого щастя все ж залишилося. 
Що це? В темряві щось промайнуло повз мене. 
Запах приємний, змусив розплющити очі й вперед придивитися. 
Десь вдалині я помітив волосся знайоме, темне. 
І різко бажання з'явилось зібратись думками й в житті залишитися. 
OlSon
Опубліковано: 23 лют. 2019. 23:24
2015 рік.
0 коментарів
Коментарів немає! Ви можете написати перший коментар до цієї публкації!