Залежність — штука є страшна,
Маскована це форма зла.
Щоб з нею жити,
Треба гроші мати,
А відмовлятись від неї тяжко,
Бо дуже манить іще раз
Увібрати крайній косяк диму.
Ти відчуваєш,
Як голова колом ходить,
Серце калатає
І тиск до неба підліта.
В моїх легенях — історія життя,
Тяжкого, розбитого романсу.
Його не виліковує
Ані усмішка твоя,
Ні пристрасть до яскравого життя.
Тільки наступна сигарета
Змушує писати затуманені куплети.
Мансуров Артур