Душа Вже не уперше, Лезо ножа іде по запʼясті, І кров та червона Змиває біль ту страшну, Що у глиб душі заховалась. Від люду рідні та близьких, Бо прагне сама все здолати, Без допомоги та слів. Кожне слово сказати ій складно, Про допомогу просити не вміє вона. Здається мов біла як сніг та душа, Але