Мовчиш... І промінь щастя з надією пробивається до тебе в двері. Кричиш...Настільки голосно й вразливо, твій стогін чути крізь стіни і стелі. Терпиш...Стиснувши зуби і кулаки, ти наче камінь. Не спиш...Тебе торкається й лоскоче щастя примарний промінь. Знаєш...В голові змінюєш всі звичні стандарти.