Nikita
НеЛихоПлюй
Nikita
Рейтинг:0
Звуть Нікіта, живу в Києві, поезія моє хобі, на цьому поки що все! Може потім ще щось добавлю.
Жив козак в дунаї, останній До річки славної прийшов, Обіцянку дану коханій На березі річки знайшов. Всі очі заплакані були; Коли починав з нього пить, І серце зривалося з туги,- Як місяць і зорі глядить. На березі річки збудує Собі найгарніший дворець, Та завше під небом ночує Вороний той друг
Опубліковано: 01 чер. 2024
9 переглядів
Ніяк тяжіння, білий простір Очей до ночі не схилить, Ніяк не спинений мундир До ласки діда не вклонить. Він йде, несе, він завірюха, Він холодом тріщить як нюха, Но в мить вітра загнали в край Хмарок поплічників його, Вони мабуть кричать "бувай! І не вертай до нас цього!" А поки гомін,
Опубліковано: 08 лют. 2024
110 переглядів
Гей ти мати, Україно! Чом ти плачеш, ти за сина, Буде в тебе, ще когорта, | І тих знову, бід на чорта.|2 Чом ти стелиш, річкою сльози, Чом тримаєш, ти волосся, Бо як мати, заплакаєш, | Я не зможу, піти маєш. |2 Тиж повідай, мати мила, Чом на мене, розгнівила, Чом ті сльози, лють по коси, | Чом
Опубліковано: 03 лют. 2024
94 перегляда
І не знал той віщун, віщування свого, Що лине його міць, із світу цього. —Тілько знал що біда наступає. Тому відал віщун, кому знання те дать, І прийде той юнак, буде знання благать. —В віщуна сива-вуса благає. Той віщун він навчив, юнака своєго, І кришталі минулого, чтити цього. —І юнак все
Опубліковано: 16 січ. 2024
128 переглядів
Зіронька сяє, серце стучить, Щось у мені до коханой біжить Ой ти кохана, люба моя! Чом голосок твій як солов'я Душу здирає, плоть обглодає, Ти, без рушника, виходь за меня! Зіронька сяє, серце стучить, Щось у коханої в грудях лежить Я би і вийти хотіла до тя! Не хоче та мати і доля твоя Душу
Опубліковано: 15 січ. 2024
145 переглядів
Переглядів: 486
Публікації: 5
Коментарів: 1
Дата реєстрації: 15 січня 2024 00:26
Останній вхід: 15 червня 2024 07:12
Місце проживання: Україна
Більше від автора: