Так король Етельстан, ватажок воїв, ґридів перснедавець та брат його дужий, Едмунд величний, славу здобули вічну у січі клинками мечів під Брунанбургом. Стіни щитів, пробивши, змели вони кутим залізом, сини Едуарда. Як гідним годиться за звичаєм предків, часто у січі з ворогом лютим добро боронили, землю й оселі. Здригалися недруги, скотів дружини та морерозбійники никли приречені. Поле рясніло кров'ю звитяжців, відтоді як сонце, світило ранкове, зійшло й над землею пронесло яскраве сяйво Господнє вічного Бога, аж доки не зникло за небокраєм. Лежало доволі там списом проткнутих, стрілою
