Зігрів твій холод все моє нутро навіяний несправжній тимчасовий : новітню запустив по венах кров здолать парсек анабіозом сонним . Галактики прошив саме ядро у чорну дірку назавжди поринуть : давно чекає - мій аеродром став прикладом для відданих тваринок . Як білка час за стрілкою ганявсь відносний наче наш формат взаємин : блакить тримала кулаки за нас по закутках гуканням потаємним . Невже ми зникли : сліду не знайти ? Недбало далі маскувались тіні губились у туманності я й ти настільки невід'ємними постійні . Ось по стіні пробігло зайченя : звичайний промінь сонячного світла . Спини