щука Серпень догорав, поступаючись осінньому пануванню над безтурботністю і маленькими дітьми, що тужитимуть за спекою, але з нетерпінням чекають на зиму, і казковий сніг. Відволікшись: у затінку, сховавшись у найпрохолодніший куточок їй добре видно, як сонце повільно зникає, вимальовуючи на горизонті свинок в колір картин найщасливіших спогадів. Квіти вплітаються у вінок легко, як в радіо простір вплітається нова ведуча і всі замиловано слухають її голос, погоджуються з кожним словом, вимальовуючи в голові образ найгарнішої. Разом із радіо щось бубоніла і хрумала яблуком (ім'я) —заплющ

Це сталося в ті далекі часи, коли земля ще пам'ятала дихання льодовиків, коли дуби виростали до небес, а між їхніми коріннями ховалися стежки в інші світи. Тоді боги не цурались землі, а їхні коні залишали на траві срібні сліди, які люди називали росою. Серед небесних вершників найпрекраснішим був Білий Шепіт – кінь самого Дажбога, що возив сонячного бога від світанку до заходу. Копита того коня були викувані з першого зимового інею, що кристалізувався на зорях Великої Ведмедиці. Коли Білий Шепіт ступав небесними шляхами, за ним линув холодок вічності, а грива його сяяла, наче перша

Обранцем долі а не просто честі бранцем цнотливо хтиво піхва буть мені сулить . В її вібраціях хуй вийде розібраться : куди розсілася ? Вмій ноги бля стулить ! Не жінка поки - мокра свіжості сніжинка ? Замашок шоком засигналить запашок - та вже вглиб сраки пробивається стежинка у рот взять просить ззаду заворот кишок . Хто перевиховать природу сучу зміг би ? Червоним раком мов Макаренко свисти й пизди : " В пизді ось-ось грядуть блискучі зміни з нуля одразу всі джекпоти скосиш ти ! " Хвала манді ? Зрадій слабка прекрасна дамо що ти і мати й донька й бабця і сестра бо я б у ліжко не

Сонце в небі тихо догорає, Хвиля ніжно пестить береги. Вечір море спокоєм вкриває, Вітер шепче лагідні пісні. Золоті проміння тонуть в хвилях, Тиша розливається кругом. В сутінках ховаються всі сили, Ніч стає на землю тихим сном. Зірка в небі блисне разом з місяцем, Сяйво розсипається з висот. Тінями повільно вкритий ліс, Море тихо шепче далі зов. Захід сонця згасне, і до ранку Збережуть ці мрії небеса. Тихо море дихає у мряці, Вечір нам дарує чудеса.