Жінка, яку мені порадили, була радше схожа на відьму, ніж на знахарку. Вона сиділа в кріслі-гойдалці на критій веранді, мала пронизливий погляд і стрекочучий голос. – Ти певен, що хочеш про те знати? – жінка встала з крісла. Судячи зі слухів, вона часто ворожила на кавовій гущі та воску, іноді давала поради. І мешкала на околиці села. Саме тому я прийшов до неї. Хто як не вона могла знати, що тут відбувається. Ось тільки її одповідь мене трохи спантеличила. – Звісно, хочу. Інакше навіщо б я приходив? Вона підійшла до невеликої шафки і дістала звідти маленьку записну книжку. – Ну що ж, це твій

Сині сутінки вже давно сховали в своїх обіймах яскравий день. Сірі хмари приховали зорі, спалахнула блискавка, вдарив грім, на землю впали перші дощові крапельки. Посилений вітер, чимдуж погнав водяні доріжки, поглинаючи всі інші звуки. Вулицю освітлювали лише одинокі ліхтарі та відблиски світла в вікнах: від них віяло теплом та затишком. За такої погоди, навіть пса ніхто не вижене на вулицю. Але там, крізь шепіт дощу, ледь чутні звуки наближення кроків. Вуличний ліхтар вловив стрункий стан молодої дівчини. Її довге, колись пишне, а тепер сріблясте волосся, хаотично розлягалося на опущені

– У-у-у, – звук озвався в голові гулом, і притяг з собою інші подразники: голоси, стукіт, шурхіт, кроки. У кімнаті всього чотири людини, а шуму, як від роти новобранців за годину побудки. Я накрився подушкою, щоб мінімізувати рівень звуків. Зрештою почув, як б'ється власне серце. Нічого заспокійливого в ньому не було, тільки німий докір. Я начебто нічого алкогольного не пив, то чому мене штормить? – Що, добре вчора погуляли, Пшениця? – Запитав сусід по кімнаті. – З ким? – Простогнав я. Нічого не пам'ятаю. – Не знаю, ви з ним у «Ромашці» сиділи, грали начебто. – Грали? – Не повірив

Що чує крамар, коли до нього приходять покупці? Дзвін дзвіночків над дверима? Скрип іржавих петель? А може, звичайний сміх, радість у голосах покупців? Все залежить від самої крамниці, її захищеності, товарів та уважності продавця. Адже навіть за поведінкою можна визначити, що потрібно людині, яка увійшла до крамниці. Чи не людині. Звуки флейти наповнили тишу задовго до появи відвідувача. І де б продавець у цей момент не знаходився, він почув би її у будь-якому кінці крамниці. Але не сьогодні. Ось-ось мав закінчитися півфінал ліги чемпіонів водних фей. Відірватися від напруженого моменту було