І не видно кінця ані краю Тим думкам, що про тебе щепочуть, Коли сонячний ранок світає, Коли стеляться зоряні ночі. Між акордами пісні, що грає, Між рядками думок поетичних Твої очі знайду і згадаю Як любила згубитися в них. Так, ти там, де кордони між нами І майбутнього може й немає. Але не описати словами Як я близько тебе відчуваю.

Мій улюблений колір - зелений Як відтінок знайомих очей. Що натхненно говорять до мене Про вагу понадземних речей. В тій зеленій безодні блукаю Наче дикий поранений звір. Тихий біль у собі відчуваю, Чимось мокрим затьмарює зір. Як люблю я той колір зелений... Так жорсткого жартує життя. Сяють очі ті, та не для мене. Інша знайде у них відбиття.