На Купала У воді на заводі дівчата купались, Зорі там прозорії в воді відбивались. І горіло, і палало багаття велике Співи звідусіль лунали, і лякали дике. Як на свята, на Купала Зоря тай заходить, То там хлопці і дівчата хороводи водять. По воді, та по прозорій вінки пропливають, Їх дівчата заплітають, та в річку пускають. Як на свято, на Купала молодь все танцює, Через вогнища стрибає, нічечку вартує. Папороть квітучую ходить в ліс шукати, Та вінки дівочії з води діставати. Нечисть кругом біситься, вуха затуляє, Бо Купала – нічка їх в люди непускає. Мавки й Нявки сердяться, у траві

Щось якось не так і не те, Та мабуть то винне натхнення... Усі повертають тебе І кажуть, що то не для тебе. Та ми з вами з разу у раз Вертаємось до душі суті. Ми райдуги з кольором часу, Ми творчість у плоті, що скуті. І як би життя не збивало, Ковтаючи нас з головою. Ми знову і знов випливали, Аби просто бути собою. Наша суть - Сьюзен Муз.

*Різдвяний шкодник* Хочеться ласенького на різдво мені, Сяду я тихесенько вдома на вікні. Поряд стоїть мисочка, радість для життя. То смачна, бабусина, запашна кутя. Я до ней підсунувся з ложкою в руці, За вікном купаються в снігу горобці... Кіт на них не дивиться, тихо ловить гав, Ну а я до мисочки передчас пристав. Ложкою зачерпую радість по життю, Я краду бабусину, запашну кутю. Вже й завечорілося небо навкруги, Зіронька засяяла, вертепи пішли... Ми з котом наїлися - як два пузани, Ложку дам вусатому, дві ложки мені. Навкруги всі зайняті дорослим життям, І ніхто не дивиться за малим дитям.