У цього світу сутінках холодних, Переплелись дві долі, дві простих душі. Які щодня блукали по ставках безводних, І зустрічі чекали, наче ніч свічі. Коли двоє очей навпроти стрілись, І руки заплелись в одну сім"ю. Вони нарешті вже на місті всілись, Вона знайшла свого, а він знайшов свою... Сльоза скотилась зі щоки- люблю! Коли вона сказала голосом тремтячим, І він сказав я світ тобі куплю! І

І пролетіли ці 5 місяців невпинно, Переплелися наші долі лебедині. Про тебе тепер думаю щоденно, І ти для мене милим став віднині. Переплелись в замок кохання теплі руки, Ми обміняли якось на кохання волю. І тепер серце чує ніжні, теплі звуки, Ми все переживем і переможем! Кохання все здолає повсякчас! Ми все на шлясі життєвому зможем, І теплота сердець зігріє в холод нас!