Худі руки Гліба зімкнулися, обіймаючи мене і я обіймаю його, але роблю це вкрай обережно. По-перше, через запах. І я навіть не знаю який мені подобався більше, трупний чи ось цей від броколі. По-друге, я боюся, що якась його частина знову відвалиться, і ми будемо всі гуртом гратися в конструктор. В підвалі церкви Петра і Павла зібралися усі: Шум, Злата дочка М'ясника, Андріан Ботко, Карл та

Він сидів в пустому офісі айтівської компанії. Про те, що вона айтівська вказували комп'ютери, що ніколи не вимикалися, постери на стінах з персонажами гри де напівголі дівчата ламають хребти чотирируким чудовиськам, та розкидані крісла-мішки. – Олю, вибач, будь ласка, сьогодні не вийде, я мушу затриматися на роботі, – хлопець звик виправдовуватися. Його сорочка покрилася складками за довгий

Академику, гроссмейстеру и просто хорошему человеку Владимиру Вигману. — Батюшка, скажи мне честно: Есть ли у души одежда? — Сын мой, это же известно! Или ты такой невежда? У души одежды нету, Ее не было не будет. Ведь душа летит по свету И несет добро всем людям. — Тогда, батюшка, признайся, Кому утром ты проблеял: «Душа, быстро одевайся И проваливай скорее!»? 07.06.2015 г.

Арсению Яценюку "Не по Сеньке шапка" (Народная мудрость). Премьер мог у народа вызвать смех, Но смех сквозь слезы: газ, вся коммуналка... Плати, народ, пусть даже из-под палки! Ведь "кролики - не только ценный мех..." 29.10.2016

Президенту Федерації шашок України Анатолію Яценку. Щось Микола той сумує, Аж ніяковіє. Компліменти як почує - Шия червоніє. Дівчина його спитала Про брови та вії: Як вони великі стали? Чим він їх миє? А Микола їй говорить Про дитячих катів: - Тільки щось мені накоять - Плакав я багато. Не витримала Валентина Та давай казати: - Краще б ти, як був дитиной, Більше б ходив сцяти! 03.08.2013 р.

Олександру Прилуцькому Щось Сашко переживає, Шукаючи плями. Слідів крові щось немає, А любить до нестями. Тож говорить він Одарці: - Мила, ти цнотлива? Як би знав, то у запарці Зовсім не спішив би! А Одарка безневинно: - Мені б твої турботи! Був би ти, Сашко, повільним - Я б зняла колготи! 14.07.2013 р.

Фізкультура - це культура В першу чергу! В другу - ФІЗ! Треба, щоб в мускулатури Менше задирався ніс! Школа - це рідна оселя Для дітей, віршів, пісень. А керує там веселий Пан директор-велетень. Він для школи - батько й мати. Школа - це його дитя, Його доля, його грати... А всіх інших - на сміття! Ось така його структура... Не лунає "Браво!", "Біс!"... Десь поділася культура,

На фоні яскравих міських вогників, серед галявини перевдягалися дві темні фігури. Темними вони були від виховання до чорних мантій, що натягували на себе. – Ти чого труси зняв? – Юхим з явною підозрою запитав свого друга, колишнього однокласника та спільника Енея. – Щоб потім не возитися з ними, – відповів Еней, голосом людини, що все продумала і врахувала безліч факторів. – Чого б тобі потім

Це оповідання присвячується конкурсу фентезі прози “Аль Мор 2021” Чугайстер Недрибод тяжко зітхнув і потер очі. На мохнатих лапках залишилися червоні сліди. — От, дідько! — гучно вилаявся Недрибод, бо знову під час читання з очей пішла кров. Кіт Мурзик, що дрімав на столі поруч з монітором проснувся, відкрив одне око та невдоволено глянув на Недрибода. Чугайстер почалапав до ванни та вимив лице.

Місяць, зворотний бік, секретна база прибульців. — Я вважаю, що іншого засобу немає! — наполягав на своєму старший лаборант Шшшуссс. — Але це обнулить усю нашу роботу за останні двісті тисяч земних років. А то й, страшно сказати, взагалі з самого початку експерименту. — заперечив директор Нгангкуван. — Ви ж бачите до чого все йде, шановний директоре? Ще трохи і через свою агресію вони знищать

Верховний Імператор рептилоїдів був задоволений. — Отже, ви закінчили фазу зміни клімату Землі до точки неповернення. Молодці. Якщо так, то людство для подальшого нам уже не потрібне. Можете приступати до пункту плану 113.7. — 113.7? — Хшасс почав гарячково гортати план. Тхісс теж напружилася. — Так, пункт, у якому ми плануємо знищити жалюгідних приматів — хижо посміхнувся Верховний Імператор. —

Михась ще раз перечитав останній аркуш. “Геніально! Я зробив це!” - захоплено подумав він. Праця всього його життя, через яку він не їв, не спав, закинув абсолютно все крім її написання, ця праця - завершена. “Це точно перемога на конкурсі. Та що там конкурс? Це Букерівська премія, а може й Нобелівка!” — Михась уявив себе на нагородженні Нобелівською премією з літератури. “Це ж треба англійську